11 клас - технологія 2025-2026
Людмила Тетервова запрошує вас на заплановану конференцію: Zoom.
ІІ семестр
Дата: 06.03.2026
Тема 24. Послідовність побудови виглядів на кресленні. Вимоги до головного вигляду на кресленні. (Синхронний режим).
Мета уроку: ознайомити учнів з правилами послідовності побудови виглядів на кресленні. Розвивати образне та критичне мислення, творчу уяву. Виховувати почуття відповідальності, працелюбність, самостійність, уважність та акуратність.
Обладнання: готовальна, папір
Тип уроку: комбінований
Хід уроку
І. Організаційна частина
• Перевірка присутніх.
• Призначення чергових.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
1. Яке зображення предмета називається виглядом?
2.Як взаємно розміщують вигляди на кресленнях?
3.Який вигляд на кресленні називають головним і чому?
4.Яким вимогам повинен відповідати головний вигляд на кресленні?
5.Від чого залежить кількість виглядів на кресленні?
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку
Учитель оголошує тему уроку, повідомляє навчальну мету та визначає завдання уроку.
V. Вивчення нового матеріалу
Правильна послідовність побудови виглядів дає змогу уникнути зайвих витрат часу на виконання креслень.
Побудову виглядів починають з розмічання загальних обрисів предмета на кожному вигляді. Ці обриси утворюються паралелепіпедом, який обмежує предмет спереду і ззаду, зверху і знизу, зліва і справа. Такий паралелепіпед обмежує предмет по довжині, висоті і ширині, тому його називають габаритним. Спроеціював-ши габаритний паралелепіпед на площині проекцій, дістають на них прямокутники, які обмежують загальні обриси виглядів предмета. Усередині цих прямокутників і будують вигляди. Щоб уявити, як це робиться, звернемось до прикладу.
На рисунку 84, а (див. с. 62) показано предмет, форма якого потребує побудови на кресленні трьох виглядів (рис. 84, б). Головному вигляду відповідає напрям проеціювання за стрілкою А.
Паралелепіпед, яким можна обмежити предмет, має розміри його найбільшої довжини, висоти і ширини — 50 х 32 х 28 мм.
Проекції цього паралелепіпеда являють собою прямокутники (див. рис. 84, в на с. 62). На фронтальній площині проекцій прямокутник визначає довжину і висоту предмета, тобто розміри 50 і 32, на горизонтальній — довжину і ширину, тобто розміри 50 і 28, на профільній — ширину і висоту, тобто розміри 28 і 32. Кожний вимір предмета показано без спотворень двічі: довжину на фронтальній і горизонтальній площинах, висоту — на фронтальній і профільній, ширину — на горизонтальній і профільній площинах проекцій. Всі три прямокутники розміщують у проекційному зв'язку. Контури прямокутників і наступні побудови усередині них виконують спочатку тонкими лініями. Оскільки предмет симетричний відносно вертикальної поздовжньої площини, то на виглядах зверху і зліва повинні бути осі симетрії. Для цього на прямокутниках, які дістали на горизонтальній і профільній площинах проекцій, проводять штрихпунктирні лінії.
Предмет має два прямокутних вирізи — один з лівого боку і другий зверху уздовж предмета. Лівий виріз починають будувати на головному вигляді. Для цього на відстані 28 мм від лівої грані проводять вертикальну лінію, а на відстані 20 мм від верхньої грані — горизонтальну лінію (рис. 84, г). Далі будують проекції вирізу на виглядах зверху і зліва. На вигляді зверху на відстані 28 мм від лівої грані проводять вертикальну лінію, паралельну цій грані. На вигляді зліва проводять горизонтальну лінію на відстані 20 мм від верхньої грані. Проведена лінія на вигляді зверху знаходиться на рівні вертикальної грані зрізу, а на вигляді зліва — на рівні його горизонтальної грані.
Щоб забезпечити кращий проекційний зв'язок між зображеннями частин предмета на виглядах і прискорити виконання побудов, доцільно скористатись лініями проекційного зв'язку. Побудову проекції вирізу на вигляді зверху виконують за допомогою вертикальної лінії зв'язку, а на вигляді зліва — горизонтальної (лінії зв'язку на рисунку 84, г показано стрілками). Лінії проекційного зв'язку проводять тонкими лініями, які після закінчення всіх побудов стирають.
Поздовжній виріз починають будувати на вигляді зліва. Для цього відкладають по 8 мм вліво і вправо від осі симетрії, через знайдені точки проводять дві вертикальні лінії. Потім на відстані 10 мм від верхньої грані проводять горизонтальну лінію (рис. 84, д). На головному вигляді контур вирізу (його нижня грань) буде невидимим. Його будують за допомогою горизонтальної лінії проек ційного зв'язку і показують штриховою лінією. Щоб побудувати виріз на вигляді зверху, проводять лінії проекційного зв'язку між виглядами зліва і зверху. Для цього застосовують допоміжну пряму креслення. Таку назву має лінія, яку проводять праворуч від вигляду зверху під кутом 45° до рамки креслення.
Щоб побудувати допоміжну пряму, продовжують до взаємного перетину осі симетрії виглядів зверху і зліва. Через знайдену точку К проводять пряму під кутом 45° доосей (див. рис.84,днас. 63). Цей буде допоміжна пряма. Коли зображення несиметричні, то для побудови допоміжної прямої продовжують до перетину горизонтальну і профільну проекції грані, що проеціюється у вигляді відрізків прямих. Через знайдену точку К1 проводять допоміжну пряму.
Вертикальні лінії зв'язку, що йдуть від вигляду зліва, доводять до допоміжної прямої. З точок їх перетину (рис. 84, д) проводять горизонтальні лінії зв'язку і виконують необхідні побудови.
Побудову зображення циліндричного отвору (рис. 84, є) починають з вигляду зверху. Для цього спочатку знаходять центр кола отвору. Він лежатиме на осі симетрії вигляду і на відстані 15 мм від лівого краю нижньої частини предмета. Через знайдену точку проводять другу осьову лінію і креслять коло діаметром 10 мм. Зображення отвору на головному вигляді і вигляді зліва будують за допомогою ліній проекційного зв'язку. На цих зображеннях отвір невидимий, тому його показують штриховими лініями. Осьова лінія отвору на вигляді зліва збіглася з віссю симетрії вигляду.
З лівого боку предмета на нижній його частині є два похилі зрізи (скоси). Спочатку їх будують на вигляді зверху (рис. 84,є), потім на головному вигляді і вигляді зліва. Для цього проводять вертикальну лінію проекційного зв'язку до головного вигляду і дві горизонтальні лінії зв'язку до вигляду зліва, скориставшись допоміжною прямою.
Наприкінці всі видимі предмети на зображеннях обводять суцільною товстою основною лінією, а допоміжні лінії стирають.
VІ. Заключний етап заняття
1. Закріплення матеріалу
1. З якою метою під час побудови виглядів використовують лінії проекційного зв'язку?
2. Для чого призначена допоміжна пряма креслення?
3. Які способи побудови допоміжної прямої креслення ви знаєте? У чому вони полягають?
2. Підведення підсумків заняття.
3. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал з підручника:
Сидоренка В. «Креслення» §5 п(5,1)
Виконати вправи: накреслити три вида деталі, побудуйте лінії проекційного зв'язку між виглядами предмета (див. рис. 86 на с. 66).
Дата: 27.02.2026
Тема 23. Вигляди.
Мета уроку: формування базових компетентностей під час засвоєння знань про вигляди, як однієї з форми зображень на кресленні; розвиток просторової уяви в процесі побудови виглядів; вдосконалення умінь порівнювати, узагальнювати і робити висновки.
Тип уроку: комбінований.
Кількість зображень на кресленні повинно бути мінімальним але разом з тим достатнім для повного розуміння форми та розмірів даного предмета.
Виглядом називається зображення повернених до спостерігача видимих частин поверхні предмета.
Рисунок 1. Проєкціювання предмета на шість граней куба.
Перегляньте відеоролик: https://youtu.be/hPHqsis7VZ4
За характером виконання та змістом вигляди поділяють на основні, додаткові і місцеві.
Основними називають вигляди утворені проєкціюванням предмета на шість граней куба (рис. 1). Кожний з них має назву залежно від того, на яку із граней куба спроєкційовано предмет. В зв’язку з цим встановлені такі назви виглядів (рис. 2).
Рисунок 2. Розміщення і назва основних виглядів
§ вигляд спереду (головний вид) – зображення на фронтальній площині проєкцій;
§ вигляд зверху – зображення на горизонтальній площині проєкцій;
§ вигляд зліва – зображення на профільній площині проєкцій;
§ вигляд справа – зображення на профільній площині проєкцій;
§ вигляд знизу – зображення на горизонтальній площині проєкцій;
§ вигляд ззаду – зображення на фронтальній площині проєкцій.
Вигляд зверху розміщують під головним виглядом, вигляд зліва – з правої сторони головного вигляду, вигляд справа – з лівої сторони головного вигляду, вигляд знизу – розміщують над головним виглядом (рис. 3).
Рисунок 3. Розміщення виглядів на кресленні
Головним для побудови зображення є вигляд спереду, тобто зображення предмета, утворене на фронтальній площині проекцій.
Головний вигляд повинен давати найбільш повне уявлення про форму, розміри та службове призначення предмета (рис.4).
Рисунок 4. Головний вигляд
Додатковий вигляд – зображення, утворене внаслідок проєкціювання частини предмета на додаткову площину, не паралельну основним площинам проекцій (рис. 5а). Додаткову площину розміщують паралельно до нахиленої частини предмета, який проєкціюється на додаткову площину в натуральну величину (рис. 5б).
Для зручності розгляду креслення додатковий вигляд дозволяється повертати, але із збереженням розташування, прийнятого для цього предмета на головному вигляді; при цьому, до напису додається умовне позначення, викреслене у формі кола діаметром 10-12 мм із стрілкою, що означає вигляд А повернуто (рис. 5в).
Рисунок 5. Додатковий вигляд: а), б) – паралельний; в) - повернутий
Додаткові вигляди на кресленні позначаються літерами і стрілками.
Місцевий вигляд – зображення окремої, обмеженої частини поверхні предмета. Його застосовують, коли треба показати форму й розміри окремих елементів предмета, наприклад, отвір в деталі, фланець і т. п.
Місцевий вигляд може бути обмежений лінією обриву чи не обмежений.
Позначення місцевого вигляду не відрізняється від позначення додаткового вигляду. Застосування місцевого вигляду дає змогу зменшити обсяг графічної роботи, зекономити місце на полі креслення (рис.6).
Рисунок 6. Місцевий вигляд
Побудова виглядів.
Під час виконання креслення необхідно правильно визначити кількість зображень і положення деталі на ньому. Предмет намагаються розташувати так, щоб більша частина його елементів на головному вигляді була зображена як видима (рис. 1а). Кількість зображень має бути найменшою і давати найбільш повне уявлення про форму та розміри предмета (рис. 1б).
Рисунок 7. Визначення кількості виглядів: а) – вибір головного вигляду; б) – розміщення виглядів на кресленні.
З метою скорочення кількості зображень на кресленнях встановлено ряд умовностей і спрощень, що полегшують їх виконання. Для деталей, що мають форму тіл обертання, достатньо одного вигляду. Наприклад, деталь, зображена на рисунку 2а, складається із циліндра, конуса й кулі, розташованих на одній осі. Тому за головне зображення можна прийняти проєкцію деталі на площину, паралельну осі, що є загальною для всіх елементів деталі. Цю вісь розташовують горизонтально, оскільки деталь може виготовлятися або оброблятися на токарному верстаті (рис. 2б).
Рисунок 8. Зображення деталі з однією віссю симетрії: а) – ортогональне зображення деталі; б) – креслення деталі
Якщо перед розмірними числами діаметрів нанести знаки «діаметр», а перед розміром діаметра кульової частини написати «сфера», то стає очевидним, що одне це зображення повністю визначає і форму, і розміри цієї деталі, а отже, інших зображень не потрібно.
Якщо ж циліндричний кінець деталі перетворити на паралелепіпед із квадратною основою, то на головному вигляді цю поверхню слід розташувати так, щоб максимально можливе число граней виявилися видимими. Для таких деталей слід виконати вже два зображення.
Рисунок 9. Зображення деталі з квадратною основою: а) – без отвору; б) – з отвором
На головному вигляді показуємо на гранях суцільними тонкими лініями діагоналі. Для точного визначення форми й розмірів граней поверхні виконуємо місцевий вигляд – вид А, на якому показуємо знак, із вказівкою на те, що виступ має «квадратну» форму (рис. 3а).
Якщо від кульового елемента деталі відрізати двома площинами, паралельними осі, симетричні частини й просвердлити отвір, а у квадратній основі просвердлити ще один отвір, вісь якого буде перпендикулярною до отвору в круговому елементі, то на головному вигляді необхідно накреслити ще дві окружності – проекції лінії зрізу сфери й контуру отвору (рис. 3б). Однак на головному вигляді ці кола не будуть зрозумілими: вони можуть означати як наявність поглиблення, так і виступи різної висоти. Тому головний вигляд виявляється недостатнім для однозначного виявлення форми й розмірів кульової частини. Для цього потрібно ще одне зображення деталі, яке буде подумки повернуте навколо її осі на 90°. На ньому покажемо видимим отвір на квадратній основі та зобразимо невидимий контур отвору у сфері та покажемо видимими зрізи.
Перевір свої знання!
Завдання 1.
За наочними зображеннями предметів (рис. 10), позначеними літерами, знайдіть їхні вигляди спереду, зверху і зліва, позначені цифрами. Результат запишіть у таблицю.
Рисунок 7. Зображення для завдання
Наочне зображення | Вигляд спереду | Вигляд зверху | Вигляд зліва |
| | | |
Завдання 2:
За наочним зображенням предмета побудуйте три вигляди, використовуючи послідовність побудови.
Вказівки до роботи:
1. Накресліть рамку та таблицю основного напису.
2. Визначте центр робочого поля і проведіть лінії (горизонтальну та вертикальну), розділивши робоче поле аркуша на чотири частини.
3. Проведіть допоміжну лінію під кутом 45° від центра аркуша вправо вниз. 4. Визначте головний та відповідно інші вигляди деталі.
4. Накресліть габаритні прямокутники кожного вигляду тонкою лінією.
5. Накресліть зображення виглядів у кожному з них та проведіть лінії проекційного зв’язку.
6. Проставте розміри деталі.
7. Перевірте виконане креслення.
8. Обведіть лінії видимого контуру суцільною основною лінією.
9. Заповніть основний напис. Назва роботи — «Деталь».
На допомогу: https://www.youtube.com/watch?v=xab68_YlkzM
Домашнє завдання: накреслити три вида і проставити всі розміри
Виконані роботи надіслати для оцінювання у вайбер.
Тема 22. Прямокутне проеціювання. (Синхронно).
https://www.youtube.com/watch?v=rBJQ5m7v7Tw
Мета уроку: Навчальна –
• ознайомити із прямокутним проєціюванням,
• навчити будувати проєкції фігур на три взаємно перпендикулярні площини,
Розвивальна –
• розвивати творче мислення та просторову уяву, логічне мислення здобувачів освіти,
• розвивати пізнавальний інтерес до предметів професійної підготовки та уроків креслення,
• розвивати комунікабельність, уміння вирішувати поставлені завдання.
Виховна –
• виховувати усвідомлення важливості якості роботи при виконанні креслення,
• виховувати креативність, акуратність, наполегливість,
• виховувати риси сучасного фахівця, підвищувати інтерес та виховувати любов до обраної професії.
Тип уроку : урок засвоєння нових знань, навичок і умінь Метод проведення:
• Пояснювально-ілюстрований (пояснення, розповідь з елементами бесіди, робота з опорними конспектами)
• Досліджувальний (практична робота та виконання креслення).
• Тестові завдання, мозковий штурм, фронтальне опитування.
Міжпредметні зв’язки :
• Геометрія
• Уроки технологій
• Спецтехнологія
• Читання креслень
Матеріально-технічне забезпечення уроку:
• Опорний конспект, тестові завдання.
• Креслярські інструменти, креслярський папір, підручники .
ХІД УРОКУ:
I. Організаційний момент.
Привітання, перевірка присутності на уроці, організація робочого місця, оголошення теми і мети уроку.
Коротко назвати основні вимоги щодо роботи на уроці, види робіт, які будуть запропоновані учням, обладнання для результативного виконання завдання, нагадати здобувачам освіти інструктаж з БЖД при роботі з креслярськими інструментами (всіма креслярськими приладдями, якими користуються учні під час уроку – не гратися, використовувати їх лише за призначенням та вказівками викладача, інструменти з гострими кінцями (циркуль, олівець) тримати в закритих футлярах).
II. Актуалізація знань.
Перевірка знань за попередніми темами. На уроці застосовані дидактично-ігрові методи перевірки знань, в яких освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку.
2.1. Визначте найменування кожної лінії та вкажіть її призначення.
Рис. 1. Визначення типів ліній
Найменування лінії | № з/п | Призначення лінії | ||||||||||||||||
Суцільна товста (основна) | 6 | | призначена для показу видимих контурів | | ||||||||||||||
| предметів | | ||||||||||||||||
Суцільна тонка | 4 | | використовується для проведення виносних і | | ||||||||||||||
| розмірних ліній | | ||||||||||||||||
Суцільна хвиляста | 2 | | Лінії обриву і розмежування вигляду та | | ||||||||||||||
| розрізу | | ||||||||||||||||
Штрихпунктирна | 1 | | призначена для показу осьових і центрових | | ||||||||||||||
| ліній | | ||||||||||||||||
Штрихпунктирна з двома точками | 3 | показує лінії згину на розгортках | ||||||||||||||||
Штрихова | 5 | | застосовується для показу на зображеннях | | ||||||||||||||
| невидимих контурів предметів | | ||||||||||||||||
1. Що таке проєкція?
III. Мотивація навчальної діяльності.
Що нам необхідно знати для того щоб виготовити виріб, деталь?
Очікувана відповідь: знати його розміри, форму, призначення, матеріал...
Підсумовуються відповіді учнів і приходимо до висновку, що одним із пунктів є креслення. Отже, як бачимо, креслення є важливою складовою при виготовленні виробів.
Сьогодні ми продовжуємо вивчати розділ «Креслення в системі прямокутних проєкцій». І тема сьогоднішнього уроку: «Прямокутне проєціювання».
IV. Засвоєння нових знань, формування вмінь і навичок
Проєціювання на одну площину проєкцій. Проєціюванням на одну площину проєкцій одержують проєкції плоских предметів. Щоб одержати проєкцію предмета, через усі його вершини проводять уявні промені у напрямку площини проєкцій до зустрічі з нею (рис. 4). Ці промені називають проєціюючими. Проводять проєціюючі промені паралельно між собою і під прямим кутом до площини проєкцій. З’єднавши між собою лініями уявні точки перетину проєціюючих променів з площиною проєкцій, одержують проєкцію предмета.
Рис. 4. Проєкція плоского предмета
Вертикальну площину проєкцій (V), яка розташована перед глядачем, називають фронтальною. Щоб побудувати проєкцію предмета, проведемо через вершини і точки отворів предмета проєційні промені, які перпендикулярні площині V.
Вправа 1. Уважно подивіться на наочне зображеннями предметів та знайдіть їх проєкції.
Рис. 5. Завдання до вправи 1.
Очікувана відповідь:
Вправа 2. Проаналізуйте геометричну форму деталі на фронтальній проєкції та знайдіть цю деталь серед наочних зображень.
Рис. 6. Завдання до вправи 2.
Очікувана відповідь:
Отже, одна проєкція не завжди однозначно визначає форму зображуваного
предмета.
Проєціювання на дві площини проєкцій. Щоб одержати уявлення про форму об’ємного предмета, проєціювання виконують на дві площини проєкцій: горизонтальну Н і вертикальну V (рис. 7). Вертикальну площину проєкцій називають фронтальною. Площини проєкцій у просторі розміщені під прямим кутом одна до одної. Лінію перетину цих площин (її позначають х) називають віссю проєкцій.
Рис. 7. Проєціювання деталі на дві площини проєкцій: горизонтальну Н і вертикальну V
Проєкція предмета на горизонтальну площину проєкцій називається горизонтальною проєкцією. Проєкція предмета на фронтальну (вертикальну) площину проєкцій називається фронтальною проєкцією.
Виконуючи креслення, горизонтальну проєкцію предмета завжди розміщують під фронтальною — у проєкційному зв'язку. Це правило порушувати забороняється.
Межі площин і лінію їх перетину на кресленні предмета не показують.
Вправа 3. За наочними зображеннями предметів знайдіть відповідні їм проєкції (рис. 8)
Рис. 8. Завдання до вправи 3.
Очікувана відповідь:
Вправа 4. Визначте, яка з проєкцій предмета (рис. 9) є горизонтальною, а яка фронтальною. Як вони повинні бути розміщені на кресленні одна відносно одної?
Рис. 9. Завдання до вправи 4.
Очікувана відповідь: фронтальна – ?, горизонтальна – ?. Розміщуються ............
Вправа 5. Знайдіть на рис. 10 дві проєкції, що відповідають зображеному предмету.
Рис. 10. Завдання до вправи 5.
Очікувана відповідь: фронтальна – ?, горизонтальна – ?.
Вправа 6. За зображенням проєкції (рис.11) знайдіть предмет якому вона відповідає
Рис. 11. Завдання до вправи 6.
Очікувана відповідь: До даних проєкцій підходить ..... деталь.
Отже, дві проєкції предмета — горизонтальна і фронтальна — досить повно
та однозначно визначають на кресленнях форму багатьох предметів, але не всіх.
Проєціювання на три площини проєкцій. Щоб побудувати креслення, за яким можна уявити єдиний образ зображуваного предмета, користуються трьома площинами проєкцій (рис. 12). У цьому випадку до двох відомих вам площин проєкцій додається ще одна — її називають профільною. Утворену на профільній площині проєкцію називають профільною проєкцією. Профільна площина проєкцій перпендикулярна одночасно до горизонтальної і фронтальної площин проєкцій.
Три взаємно перпендикулярні площини проєкцій утворюють тригранний кут (рис. 13). Попарний перетин площин проєкцій утворюють три лінії, що виходять із спільної точки О. Ці лінії називаються осями проєкцій: х, у і z.
Рис. 12. Проєціювання предмета на три площини проєкцій
Рис. 13. Утворення тригранного кута
Предмет, який проєціюють, вміщують у простір тригранного кута (рис. 12) і послідовно розглядають з трьох боків: спереду, зверху і зліва. За допомогою умовних проєціюючих променів утворюють проєкції на кожній площині проєкцій.
На кресленні всі три проєкції розміщують у проєкційному зв'язку, тобто горизонтальну проєкцію H– під фронтальною V, а профільну W – праворуч від неї.
Осі проєкцій і проєціюючі промені на кресленні не показують (рис. 14).
Рис. 14. Проєціювання деталі на три площини проєкцій з нанесенням розмірів
Вправа 7. За наочним зображенням предметів (рис. 15) знайдіть їх
прямокутні проєкції.
Рис. 15. Завдання до вправи 7. Очікувана відповідь:
А зараз закріпимо новий матеріал практичною діяльністю.
Вправа 8. За наочним зображенням деталі (рис. 16) в масштабі М1:1 необхідно в робочий зошит накреслити і розмістити правильно три прямокутні проєкції з нанесення всіх необхідних розмірів.
Обов’язково нагадати здобувачам освітнього процесу про інструктаж з БЖД при роботі з креслярськими інструментами, а саме: всіма креслярськими приладдями, якими користуються здобувачі освіти під час уроку – не гратися, використовувати їх лише за призначенням та вказівками викладача, інструменти з гострими кінцями (циркуль, олівець) тримати в закритих футлярах)
Рис. 16. Завдання до вправи 8.
Очікуваний результат практичної діяльності:
Рис. 17. Правильне розміщення трьох прямокутних проєкцій до вправи 8.
Отже, сьогодні на уроці ми розглядали тему «Прямокутне проєціювання».
Дайте відповідь на наступні тестові питання:
1. Як називається вид проєкціювання, коли проєкційні промені паралельні між собою?
А) Прямокутне; Б) Похиле;
В) Рівностороннє.
2. Які площини розміщені на одній висоті?
А)Фронтальне профільне; Б) Профільна і горизонтальна; В) Горизонтальна і фронтальна
3.
А) Фронтальна; Б) Профільна; В) Горизонтальна.
4. При проєціюванні, на кресленні невидимий контур деталі зображується:
А) Штриховою лінією; Б) Пунктирною лінією
В) Суцільною тонкою.
5. Літерою «V» позначається площина:
А) Фронтальна; Б) Профільна; В) Горизонтальна.
6. Проєкція, що розміщена з низу від фронтальної проєкції називається:
А) Фронтальна; Б) Профільна; В) Горизонтальна
7. Інструмент, яким виконують всі написи на кресленням. …..
8. Літерою «S» на кресленні плоскої деталі позначається ……..
Символ «
9. Всі написи на кресленнях виконують креслярським ………..
10. Що таке проєкція?
11. Які ви знаєте методи проєціювання?
12. У чому полягає різниця між косокутним і прямокутним проєціюванням?
V. Підведення підсумків
Обговорення практичної діяльності під час уроку.
VI. Інструктаж домашнього завдання
1. Виконати графічну роботу.
2. Дати відповіді на питання тесту.
1. За наочним зображенням деталі (рис. 17) в масштабі М1:1 необхідно розмістити правильно три прямокутні проєкції з нанесення всіх необхідних розмірів в робочий зошит.
Рис. 17. Завдання додому.
Домашнє завдання: завдання для вправи рис.68 стор.48:побудуйте проекції предмета, нанесіть розміри.
Дата: 13.02.2026
Тема 21. Зображення плоских фігур. Геометричні побудови на кресленнях.
Пояснення
Багато предметів мають незначну товщину (висоту), яка у багато разів менша за їх довжину і ширину. Такі предмети називають плоскими — це різні пластини, прокладки, підкладки, кутники тощо. Найчастіше їх виготовляють з листових матеріалів: картону, жерсті, фанери та інших.
Креслення плоского предмета містить одне зображення, яке являє собою фронтальну проекцію. Воно дає повне уявлення про форму зображеного предмета та його частин. Товщину плоского предмета на кресленні вказують умовним позначенням. Для цього застосовують літеру s, котру пишуть перед числовим значенням товщини. Умовне позначення наносять на поличку лінії-виноски .
Зображення предмета на кресленні вибирають такими, щоб якнайповніше використовувалось поле креслення. Вам відомо, що перевагу слід віддавати зображенням предметів у натуральну величину. Але при цьому зображення може бути занадто малим і на полі креслення залишиться багато вільного місця. Занадто велике зображення не залишить місця для нанесення розмірів та інших позначень на кресленні. Тому великі предмети зображують зменшеними, а малі — збільшеними.
Треба пам’ятати, що в якому б масштабі не виконувалося зображення, розміри на кресленні наносять дійсні.
Вказують масштаб креслення у призначеній для цього графі основного напису (див. рис. 2). На полі креслення масштаби записують так: М 2:1; М 1:5; М 1:10 і т.д. В основному написі перед позначенням масштабу літеру М не пишуть.
Закріплення матеріалу
ЗАПИТАННЯ
- 1. Які предмети слід вважати плоскими?
- 2. Як на кресленнях позначають товщину плоских предметів?
- 3. Як відрізнити зображення плоского симетричного предмета від несиметричного?
- 4. Якою лінією проводять на кресленнях осі симетрії?
5. Як побудувати правильний вписаний у коло многокутник?
- 6. Для чого застосовують масштаби при виконанні креслень?
- 7. Що означає виконати креслення в масштабі М 1:1? М 1:2? М 5:1?
- 8. Чи залежать числові значення розмірних чисел на кресленні від його масштабу?
- 9. Як знайти положення центра поля креслення?
- 10. Що таке габаритний прямокутник? Як його розміщують на полі креслення?
- Практична робота: накреслити плоске зображення за вказаними розмірами, нанести розміри, оформити креслення (рамку та основний надпис).
Дата: 06.02.2026
Креслення в системі прямокутних проекцій.
Тема 20. Методи проекціювання. (Синхронний режим).
Домашнє завдання:завдання для вправи рис.58 стор.44: побудуйте проекцію плоского предмета, нанесіть розміри, товщину позначте умовно (S 5).
Дата: 30.01.2026
Тема 19: Основні відомості про креслярські шрифти. (Синхронний режим).
Мета уроку: освітня: ознайомити учнів з історією
розвитку креслення, сучасними інформаційними технологіями та значенням
креслення в житті людини;
виховна: виховання
акуратності;
розвитку:
аналітичне мислення.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання та засоби навчання: підручники.
ХІД УРОКУ
1.
Організаційна частина.
1.
Перевірка наявності учнів.
2. Перевірка готовності учнів до занять.
2.
Формування нових знань.
1.
Актуалізація опорних знань учнів. .
·
Де ви зустрічалися з
графічними документами?
·
Чи виникали труднощі
при читанні креслень та інших графічних документів.
2.2 Повідомлення теми та освітньої мети.
2.3 Перелік питань до розгляду.
1. Загальні відомості.
Всі написи на кресленнях виконують креслярським
шрифтом. Це робить креслення більш чіткими й виразними, полегшує їх читання.
Конструкцію літер і цифр
креслярського шрифту визначено державним стандартом.
Стандарт
встановлює начерки двох видів літер українського і латинського алфавітів:
великих і малих арабських і римських цифр (рис 9) та деяких знаків для умовних
позначень на кресленнях.
Шрифт може бути з нахилом (близько 75°).
Написи виконують у два етапи. Спочатку тонкими лініями
намічають контури літер і цифр. Пересвідчившись, що вони написані правильно, їх
обводять м'яким олівцем.
Запам'ятайте, що літери і цифри стандартного шрифту ні
в якому разі не викреслюють, а пишуть від руки.
Висота
великих літер у міліметрах, виміряна перпендикулярно до основи рядка, визначає
розмір шрифту. Її позначають h. Написи на кресленнях виконують шрифтами
таких розмірів: 2,5; 3,5; 5; 7; 10; 14; 20; 28 і 40 мм.
Товщину ліній шрифту визначають залежно від висоти
шрифту. Вона дорівнює 0,1 h і позначається d.
Ширина більшості великих літер має дорівнювати 0,6h. Ширина
літер А, Д, Ж, М, Ф, X, Ш, Щ, Ю 0,8h, (включаючи нижні і верхні
елементи), а ширина літер Г, С, 3 — 0,5h. Ширина більшості малих літер дорівнює
0,5h. Ширина літер а, м, ц, ь дорівнює 0,6 h, літер ж, т, ф, ш,
щ, ю —
0,7 h, з та с — 0,4 h.
Частини літер, які виступають з рядка (зверху або
знизу), виконуються за рахунок відстаней між рядками.
Висота всіх цифр дорівнює висоті великих літер h. Ширина
цифр дорівнює h/2 (за
винятком цифр 1(0,3 h) і 4 (0,5 h).
Відстань між літерами і цифрами в словах 0,2h, між словами і числами — 0,6h. Відстань
між нижніми лінійками рядків — 1,7 h.
3.
Закріплення знань.
Від чого залежать розміри літери?
Шрифтами яких розмірів виконуються
написи на кресленнях?
Чому дорівнює висота малих літер шрифту
розміром 10 мм?
4. Практична робота та домашнє завдання:
1.
На
форматі А4
накреслити рамку та написати посередині аркуша:
альбом графічних робіт (14)
з креслення (10)
учня/учениці 11 класу (7)
Зеленодольського ліцею №1
Дата: 23.01.2026
Тема 18. Поділ відрізка на рівні частини та кола. (Асинхронний режим).
Пояснення
Практична робота: поділити коло на 3, 4, 5, 6, 8 частин.
Дата: 16.01.2026
Тема 17. Загальні вимоги до оформлення креслень. (Синхронний режим).
1. Лінії креслення.
Для виконання креслень застосовують лінії різної товщини та стилю. Кожна лінія має своє призначення. Вони затверджені стандартом. Всіх ліній є 9, але використовувати переважно будемо 6 з них.
1. Крім вище перерахованих ліній будемо використовувати суцільну хвилясту для позначення ліній обриву.
2. Правила оформлення креслень: формати, рамка та основний напис.
Щоб креслення були зручними в зберіганні та користуванні, їх виготовляють певного розміру. Розмір аркуша називають форматом. Для виконання шкільних креслень будемо використовувати 2 з 5 форматів. Формат А4 та А3
Розміри форматів в таблиці.
А0 841х1189
А1 594х841
А2 420х594
А3 297х420
А4 210х297
3. Креслення мають відповідне оформлення у вигляді рамки та основного напису. В основний напис записують відомості про виріб та виконавця роботи.
4.
Основний напис та його заповнення
7. Перевір себе
Як визначити розмір формату А3, знаючи ромір формату А4 - 210х297 мм? Навіщо оформлюють креслення?
8. Практичне домашнє завдання
На форматі А4 накреслити рамку та основний напис (основний напис не заповнювати - підписати збоку олівцем), посередині аркуша накреслити лінії та фігури згідно варіанту.
Варіанти завдань
Дата 26.12.2025
Тема 16. Оцінювання навчальних досягнень за розділом 6 «Проєктування професійного успіху». (Синхронний режим).
Мета:
- Узагальнити й систематизувати знання за розділом 6 «Проєктування професійного успіху», оцінити рівень навчальних досягнеь.
- Розвивати логічне й творче мислення, уміння аналізувати й робити висновки.
- Виховувати відповідальність.
Хід заняття
І рівень
1. . Опис вимог професії до психічних властивостей людини відображено:
А)у професійній пробі;
Б)психограмі;
В)вимогах професії до людини.
2. На малюнку зображено професію типу:
А) «людина - техніка»;
Б) «людина – людина»;
В) «людина – природа».
3. Професійна проба – це:
А) випробування, що моделює професійну діяльність;
Б) частина професійного плану;
В) частина професіограми.
ІІ рівень
4. Дайте визначення.
Професіограма – це … .
5. Назвіть загальні ознаки таких професій: медсестра, токар, бухгалтер.
6. Укажіть усі правильні твердження.
А Серед основних принципів професійної етики виділяють компетентність.
Б До основних видів діяльності людини не належить гра.
В Професія програміста є професією типу «людина – людина».
Г Наука належить до невиробничої сфери.
Д Сприятливий психологічний клімат – це складова частина культури праці.
ІІІ рівень
7. Розподіліть галузі господарства за відповідними стовпчиками таблиці.
А Тваринництво
Б Культура
В Соціальне забезпечення
Г збут продукції
Д Охорона здоров'я
Е Вантажний транспорт
Є Банки
Сфера матеріального виробництва | Невиробнича сфера |
|
|
8. Опишіть, які вимоги до особистісних якостей висуває професія, що ви бачите на малюнку. Складіть її формулу.
9. Заповніть таблицю «Рівні профпридатності».
Рівні профпридатності | Характеристика ступеня профпридатності |
Непридатність |
|
придатність |
|
Відповідність |
|
Покликання |
|
IV рівень
10. Складіть профксіограму професії (за вашим вибором).
Спеціальність ……
1.загальна характеристика професії: ____________________________
2.професійно важливі якості: __________________________________
3. зміст праці: ________________________________________________
4. умови праці: _______________________________________________
5. необхідні знання, вміння, навички: ___________________________
6. вимоги професії до людини: _________________________________
7. медичні протипоказання: ___________________________________
8. споріднені професії: ________________________________________
Відповіді чекаю до 23.12.2025
Дата: 19.12.2025
Тема 15. Поняття професійної кар'єри.
І. Актуалізація опорних знань.
1. Чи замислювалися ви про свої кар'єрні пл. Які ваші життєві цілі?
ІІ. Вивчення нового матеріалу.
1. Професійна кар'єра – збільшення знань, умінь, навичок.
Виділяють кілька принципових траєкторій руху в рамках професій або організації, які приведуть до різних типів кар'єри:
· Вертикальна кар’єра – посадове зростання;
· Горизонтальна кар’єра - просування всередині організації (наприклад: робота в різних підрозділах одного рівня);
· Діагональне зростання – швидкі стрибки зі щабля на щабель.
Ø Який тип кар’єри є кращим?
Висновки. Необхідно пам'ятати: чим вище й швидше злетиш болючіше падати.
Чудес не буває, будь-який успіх потрібно заслужити важкою працею. Як сказав засновник фірми Toyota, його робота складалася на 99% із помилок і невдач, і на 1% - з успіху й везіння.
2. Принципи й правила кар'єрної стратегії.
1.Принцип безперервності (жодна з досягнутих цілей у кар*єрі не може бути остаточною або бути приводом для зупинки);
2.Принцип осмисленості (здійснювана діяльність має бути соціально продуктивною, тільки тоді просування буде підтримано середовищем);
3.Принцип маневреності (пом'якшення зіткнення за рахунок компромісу, «пропускання» вперед на набезпечній ділянці схильного до ризику суперника й вичікування проходження за ним, «обхід перешкоди» без істотної зміни маршруту);
4.Принцип відповідності.
5.Принцип економічності (продуктивність збільшується шляхом підвищення майстерності; кар'єрний шлях довгий, для багатьох – практично все життя).
6.Принцип помітності. (Нерідко талановиті люди невдачливі в кар'єрі у зв'язку з непомітністю.)
Виходячи з принципів кар*єрної стратегії, можна сформулювати правила кар*єрної стратегії. Ці правила корисно знати й ураховувати, маючи мету зробити професійну кар*єру.
Правила кар'єрної стратегії
1. Ставити перед собою тільки реальні цілі.
2. Вірити у свої можливості.
3. Не втрачати часу на роботу з безперспективним начальником.
4. Готуватися зайняти більш високооплачуване місце, що незабаром стане вакантним.
5. Пізнати й оцінити інших, здатних сприяти своїй кар'єрі.
6. Розширювати свої знання, здобувати нові навички.
7. Складати план на добу та на весь тиждень, у якому резервуати місце для улюблених занять.
8. Пам'ятати, що все в житті змінюється і ми, наші знання, навички, ринок праці, організація, навколишнє середовище. Необхідно зуміти оцінити ці зміни.
9. Не можна жити лише минулим.
10. Слід звільнятися з роботи, як тільки переконуєшся, що це необхідно.
11. У пошуках нової роботи необхідно сподіватися на себе.
12. В організації варто заявити про себе.
На професійній діяльності відобразитися незнання наведених принципів і правил.
Розрізняють типові моделі кар'єри:
1. кар'єра за типом «трамплін» (цей тип кар'єри типовий для фахівців, які не ставили перед собою цілей просування по службі, а рухатися самі собою, з поступовим зростанням свого потенціалу, кваліфікації);
2. кар'єра за типом «сходи» - для тих працівників, які працюють із повною віддачею. Кожний щабель «сходів» - це посада, яку працівник обіймає певний час – у середньому п'яти років.
3. кар'єра за типом «змія» - кожна посада обіймається на один-два роки. І якийсь час працівник не рухається вертикально вгору, а обіймає підряд кілька посад одного рівня. Тому якщо така людина доходить до верху, вона знає всю фірму досконало.
4. кар'єра за типом «роздоріжжя» - ця модель припускає після закінчення певного фіксованого строку роботи проходження фахівцем атестації, за результатами якої приймається рішення про підвищення, переміщення або зниження в посаді.
Типова модель, що поширена в Японії (це кар'єра за типом «змія»)
Однією з форм планування кар'єри є система довічного наймання, досить розповсюджена в Японії. Ця система виникла після ІІ світової війни. Суть цієї системи полягає в тому, що людина приходить на роботу в компанію і працює там до виходу на пенсію. За цей час співробітник може поміняти кілька місць, перемінити сферу діяльності. Просунутися по службі – і все це в рамках однієї компанії.
3.Фактори, що впливають на професійну кар'єру.
А. Кар'єрне середовище – зовнішні фактори, що впливають на розвиток кар'єри.
Всі зовнішні фактори кар'єрного розвитку можна розподілити на дві сфери:
А)загальна (позаслужбова) – родина й близьке оточення (друзі дитинства, навчання, товариші) – пишаються досягненням, створюють сприятливі обставини вдома для роботи над собою; макросередовище (співтовариство), батьківщина, місто, село, де живе людина).
Б)спеціальна сфера (службова):
· професійні вимоги до фахівця; перелік функцій, які має виконувати професіонал на певній посаді; можливості професійного й посадового зростання.
· Кадрова політика організації: якими є шанси одержання більш високої посади; чи створювати умови для навчання, підвищення кваліфікації.
Б. Індивідуальний потенціал людини – внутрішні фактори, що визначають розвиток кар'єри.
Внутрішні фактори, що впливають на успішність кар'єри:
· Професійні здібності людини;
· Активність у розв'язанні професійних завдань і просуванні у професійній майстерності. (Ця здібність тісно пов'язана з темпераментом людини. Якщо людина швидка, сильна й нетривала реакція на події (холерик), то кар'єра буде більш успішною у справі. Якщо людина уповільнено реагує на події, алепоступово накопичуючи інтерес, довгостроково зберігає його (сангвінік), їй доцільно орієнтуватися на планомірну кар'єру в справі.
· Упевненість у власних силах, прагнення до лідерства, почуття обов'язку й відповідальності.
Перші дві характеристики обов'язково мають контролюватися останніми, інакше вони можуть деформувати кар'єрний процес у бік індивідуальних (егоїстичних) цілей.
Упевненість може трансформуватися в самовпевненість, прагнення до лідерства перероджується в власнолюбство (кар'єра перетворюється в кар'єризм).
· Професійні знання й досвід. Для успішної кар'єри необхідна орієнтація на вимоги, що висуває професійне життя сьогодні й буде висувати завтра.
· Інтерес і здібності до пізнання й набуття досвіду. Здібності розвиваються в діяльності, тому саморозвиток здібностей полягає в постійному досягненні нових рубежів. Інтерес має дивну здатність – не зникати після успішного досягнення мети.
· Здоров'я. Взаємозв'язок здоров'я й кар'єри є дуже складним (стрес, виснаження).
Хоча дослідження показують, що часто напружене активне життя сприяє тому, що психоматичні захворювання не розвиваються, і навіть відбувається самовиліковування.
Висновок. Реальне оцінювання внутрішніх і зовнішніх факторів визначає успіх професійної кар'єри.
Рівні вимог і професійна кар'єра
Психологи визначають стійкий зв'язок між успіхами в кар'єрі й рівнями вимог до особистості.
Виділяють три рівні вимог, пов'язаних із самооцінкою своїх можливостей:
Занижений;
Завищений рівень вимог;
Реалістичний рівень вимог.
Профпридатність і фактори, що її визначають
Профпридатність – це взаємна відповідність людини і сфери докладання її зусиль.
Можна виділити чотири ступені професійної придатності:
1. Непридатність до певної професії (медичні протипоказання).
2. Придатність – немає видимих медичних протипоказань.
3. Відповідність – уже є особисті якості, які вказують на можливість вибору певної професії.
4. Покликання – є явні ознаки, за якими людина відповідає вимогам діяльності й помітно виділяється серед однолітків.
4.Планування професійної кар'єри.
Суть кар'єрної стратегії: розширювати простір своєї долі, зміцнювати те, що сприяє життю.
Планування кар'єри – це процес повільного розвитку професійного самовизначення в межах власних здібностей, талантів, мотивів, потреб, відносин і цінностей.
Планування професійної кар'єри має включати:
ü Чітке бачення особистих професійних перспектив (визначення цілей);
ü Можливість цілеспрямованої підготовки до майбутньої професійної діяльності (забезпечення засобів);
ü Високий ступінь задоволеності від роботи;
ü Підвищення особистої конкурентоспроможності на ринку праці.
Плануючи кар'єру, кожний визначає для себе «кар'єрні якорі» - інтереси або цінності, від яких людина нізащо не відмовиться, якщо доведеться робити вибір.
Виділяють п'ять кар'єрних якорів.
1. Функціональний якір (це дуже гарні виконавці, фахівці своєї справи).
2. Уміння управляти (управлінська компетентність).
3. Творчість й незалежність.
4. Автономія й незалежність (вільним від усіх зв'язків).
5. Безпека.
Висновки. Визначення особистого кар'єрного якоря допомагає в плануванні кар'єри. У людини може виявитися кілька кар'єрних якорів, а також ситуація складається так, що людина змінює свій кар'єрний якір. Але найчастіше це не приносить успіху в кар'єрі.
ІІІ. Закріплення нових знань.
Завдання:
1. Ваші батьки переконані в необхідності вашого вступу до університету. А ви вибрали коледж, що допоможе вам одночасно одержати освіту й спеціальність. Ваші дії …. .
2. Уявіть себе працюючою людиною. Ваш начальник пропонує вам більш високооплачувану, але менш цікаву для вас роботу. Ваші дії ….. .
IV. Заключна частина.
1. Підведення підсумків.
При професійному виборі важливо зрозуміти тенденцію своєї особистості, визначити кар'єрні якорі, свої інтереси й схильності, а також здібності на цей момент. Рівень здібностей визначають не для того, щоб поставити «діагноз», а для того, щоб зрозуміти, в який бік удосконалюватися. Слід визначити, на якій стадії профпридатності ви перебуваєте стосовно різних професій, намагитися відкрити своє покликання.
2.Домашнє завдання: вивчити тему, підготуватись до тематичного оцінювання за розділом «проєктування професійного успіху.
Дата: 12.12.2025
Тема 14. Основи професійного самовизначення. (Асинхронно).
Опрацювати самостійно.
Класифікувати професії можна:
А. Залежно від об*єкта або предмета праці.
Типи професій
Назва типу | Предмет (об*єкт праці | Приклади професій (спеціальностей) |
«Людина-природа» (П) | Тваринні й рослинні організми, біологічні процеси | Зоотехнік, агроном, городник, біолог. Лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу. |
«Людина-техніка» (Т) | Технічні об*єкти (механізми, машини, верстати), матеріали, види енергії, об*єкти неживої природи (грунти, води, надри Землі) | Інженер-геолог, машиніст бульдозера, столяр, ткач, швачка-мотористка, токар, слюсар, металург, наладчик устаткування, електрозварювальник, архітектор, годинникар, радіомеханік, водій, пілот, кухар, пекар. |
«Людина-людина» (Л) | люди | Вихователь дитячого садка, учитель, продавець, перукар, менеджер, екскурсовод, диригент, офіціант, лікар, медична сестра, стюардеса. |
«Людина-знакова система» (З) | Умовні знаки, коди, цифри, мови | Перекладач, секретар-друкарка, літературний редактор, касир, програміст, бухгалтер, кресляр, топограф, геодезист, конструктор |
«Людина-художній образ»(Х) | Художній образ, способи його побудови | Різьбяр по каменю, конструктор-модельєр одягу, взуття, настроювач піаніно, артист, композитор, письменник, музикант, оформлювач (дизайнер), візажист. |
1. «Людина - природа»
Психологічні вимоги професій «людина – природа»:
· Розвинена уява, наочно-образне мислення, гарна зорова пам*ять, спостережливість, здатність передбачати й оцінювати мінливі природні фактори;
· Фахівець повинен мати терпіння, наполегливість, має бути готовим працювати поза колективами, іноді за нелегких погодних умов, у бруді й ін.
2. «Людина – техніка»
Психологічні вимоги:
· Гарна координація рухів;
· Точне зорове , слухове, вібраційне й кінестетичне сприймання;
· Розвинене технічне й творче мислення й уява;
· Уміння переключати й концентрувати уяву;
· Спостережливість.
3. «Людина – знакова система».
Психологічні вимоги:
· Гарна оперативна й механічна пам*ять;
· Здатність до тривалої концентрації уваги на абстрагованому (знаковому) матеріалі;
· Гарне розподілення і переключення уваги;
· Точність сприйняття, уміння бачити те, що стоїть за умовними знаками;
· Посидючість. Терпіння;
· Логічне мислення.
4. «Людина – художній образ»
Психологічні вимоги:
· Художні здібності;
· Розвинене зорове сприйняття;
· Спостережливість, зорова пам*ять;
· Наочно-образне мислення;
· Творча уява;
· Знання психологічних законів емоційного впливу на людей.
5. «Людина – людина»
Психологічні вимоги:
· Прагнення до спілкування, уміння легко вступати в контакт із незнайомими людьми;
· Стійке гарне самопочуття при роботі з людьми;
· Доброзичливість, чуйність;
· Витримка;
· Уміння стримувати емоції;
· Здатність аналізувати поводження оточуючих і своє власне, розуміти наміри й настрій інших людей, здатність розбиратися у взаєминах людей, уміння влагоджувати конфлікти між ними, організовувати їхню взаємодію;
· Здатність подумки ставити себе на місце іншої людини, уміння слухати, враховувати думку іншої людини;
· Здатність володіти мовою, мімікою, жестами;
· Розвинена мова, здатність знаходити спільну мову з різними людьми;
· Уміння переконувати людей;
· Акуратність, пунктуальність, зібраність;
· Знання психології людини.
n Перевірка засвоєння матеріалу.
Тест
Виберіть правильні відповіді
1. Знання психологічних законів емоційного впливу на людей – це психологічна вимога професій типу:
А) «людина – техніка»
Б) «людина – знакова система»
В) «людина – художній образ»
Г) «людина – людина»
Д) «людина – природа»
2. Перукар – це фахівець зі сфери професій типу:
А) «людина – техніка»
Б) «людина – знакова система»
В) «людина – художній образ»
Г) «людина – людина»
Д) «людина – природа»
3. Уміння переконувати важливе для професій типу:
А) «людина – техніка»
Б) «людина – знакова система»
В) «людина – художній образ»
Г) «людина – людина»
Д) «людина – природа»
4. Особливі вимоги до уваги пред*являють професії типу:
А) «людина – техніка»
Б) «людина – знакова система»
В) «людина – художній образ»
Г) «людина – людина»
Д) «людина – природа»
5. Бути турботливим, терплячим, далекоглядним має бути людина
з професією типу:
А) «людина – техніка»
Б) «людина – знакова система»
В) «людина – художній образ»
Г) «людина – людина»
Д) «людина – природа»
Домашнє завдання: дати відповіді на тести.
Класифікація професій
1. Залежно від мети праці існує три класи професій
Назва класу | Мета праці | Приклади професій |
Гностичні професії (Г) | Розпізнати, довідатися, оцінити, перевірити, розрізнити | Контролер ОТК, лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, контролер радіоапаратури, санітарний лікар, нормувальник, літературний критик, слідчий, експерт |
Реформаторські професій (Р) | Перетворити, перемістити, обробити, організувати | Учитель, слюсар, кравець, водій, художник з розпису тканини, токар |
Дослідницькі професії (Д) | Сконструювати, дослідити, винайти, розшукати, створити | Розкроювальник одягу, взуття, закрійник, селекціонер, конструктор, композитор, художник, дизайнер, перукар, модельєр, візажист |
2. Залежно від знарядь праці, що застосовуються під час роботи, професії підрозділяють на відділи.
Відділи професій
Назва | Знаряддя праці | Приклади професій (спеціальностей) |
Професії, пов*язані з використанням ручної праці (Р) | Ручні й механізовані знаряддя праці | Хірург, столяр, ювелір, монтажник апаратури, кресляр, шахтар, художник, гравер, письменник, медична сестра |
Професії, пов*язані з використанням машин із ручним керуванням (М) | Верстати, машини з ручним керуванням | Токар, фрезерувальник, водій, водій трамвая, тролейбуса, машиніст тепловоза, крана, тракторист |
Професії, пов*язані з використанням автоматизованих систем керування (А) | Автоматизовані системи керування, автоматичні прилади | Диспетчер енергоблоку, оператор автоматизованих ліній, сталевар, друкар, оператор хімічного, м*ясопереробного виробництва |
Професії, пов*язані з функціональними засобами праці (Ф) | Жести, міміка, смислові й емоційні інтонації при вимові слів і фраз | Учитель, актор, тренер, співак, диригент, вихователь, диктор, артист цирку |
3. Для будь-якої людини немаловажним є умови, в яких вона працює або працюватиме.
Групи професій
Назва групи | Приклади професій (спеціальностей) |
Праця в умовах звичайного (побутового) мікроклімату (З) | Економіст, бухгалтер, учитель, продавець, артист балету, актор |
Праця з перебуванням на відкритому повітрі з різкими перепадами температури, вологи (В) | Пожежник, тракторист, будівельник, дорожній робітник, городник, агроном, двірник |
Праця за незвичайних (екстремальних) умов: під землею, водою, на дуже великій висоті, у повітряному просторі, у «гарячих» цехах, цехах зі шкідливими умовами виробництва (Н) | Водолаз, шахтар, прохідник метро, сталевар, коваль, льотчик, працівник хімічних виробництв, промисловий альпініст |
Праця з підвищеною моральною відповідальністю за здоров*я життя людей, суспільні й матеріальні цінності (М) | Учитель, спортивний тренер, інкасатор, касир, лікар, поліціонер |
Будь-яку професію відповідно до цієї класифікації можна подати у вигляді формули, використовуючи відповідні буквенні позначення:
· Групи професій (ПВНМ);
· Відділи професій (РМАФ);
· Класи професій (ГРД);
· Типи професій (ПТЛЗХ).
4. Професійне самовизначення.
А. Професіограма – комплексна характеристика професій.
Професіограма – це науково обгрунтовані норми й вимоги професії до видів професійної діяльності та якостей особистості фахівця, які дозволяють йому ефективно дотримуватися вимоги професії, одержувати необхідний для суспільства продукт і разом із тим створюють умови для розвитку особистості самого працівника.
Професіограма – це не жорстка стандартна схема, а гнучка орієнтовна основа розвитку фахівця.
Алгоритм побудови професіограми,
що передбачає такі характеристики професії:
1. назва професії;
2. значення й місце в суспільстві, соціальна потреба;
3. вид праці (механічна, ручна, автоматизована);
4. предмет і продукт праці;
5. знання й уміння необхідні для роботи;
6. умови роботи. Устаткування робочого місця;
7. режим праці (змінність, монотонність) і відпочинку;
8. медичні протипоказання;
9. вплив професії на особистість (розвиток розумових здібностей людини, формування рис характеру, загальний культурний рівень);
10. вимоги до особистісних якостей;
11. шляхи одержання професії (навчальні заклади, умови вступу);
12. перспективи професійного зростання;
13. споріднені професії.
Б. Професійні проби.
Важливим елементом процесу професійного самовизначення є проведення професійних проб.
Професійна проба – це профіспит (профперевірка), що моделює елементи конкретного виду професійної діяльності та сприяє свідомому, обгрунтованому вибору професії.
У процесі професійних проб можна одержати досвід обраної людиною роботи і намагатися визначити, чи відповідає характер такої роботи її здібностям і вмінням.
В. Планування кар*єри.
Кар*єра – це просування службовими сходами, успіх у житті.
Кар*єру людина вибудовує власноруч, ураховуючи свої власні цілі, бажання і установки.
Професійне самовизначення – це процес формування ставлення до професійної трудової діяльності й спосіб її самореалізації.
Результатом професійного самовизначення є вибір професії. Щоб прийняти правильне рішення необхідно врахувати безліч факторів – свої бажання, психологічні особливості й можливості, а також потреби суспільства.
Формула вибору професії:
Хочу – бажання, інтереси, прагнення;
Можу – здібності, таланти, стан здоров*я;
Необхідно – стан ринку праці, соціально-економічні проблеми в регіоні.
5. Культура праці включає такі компоненти:
- Сприятливі умови праці (організація робочого місця, дизайн приміщення, температурний режим 22-24 градуса С, вологість 40-60 % та ін.)
- Зовнішній вигляд співробітників (dress – code);
- Сприятливий соціально-психологічний клімат (дотримання професійної етики – взаємоповага, компетентність, толерантність, чесність, відповідальність за результати праці);
- Наявність відповідної професійної підготовки;
- Дотримання правил техніки безпеки;
- Наявність проективних, креативних, комунікаційних умінь.
6. Професійна етика – це система моральних принципів, норм і правил поведінки фахівця з урахуванням особливостей її професійної діяльності й конкретної ситуації.
Професійна етика стосується лише тих видів професійної діяльності. В яких є різного роду залежність людей від дій професіонала, тобто наслідки або процес цих дій впливають на життя й долі інших людей або людства.
Традиційні види професійної етики: педагогічна. Медична, юридична, етика вченого, інженерна, журналістська етика, біоетика.
7. Професійне становлення особистості.
Професіонал – професійно навчена вихована людина, яка пройшла певний шлях професійного розвитку.
Результатом професійного становлення є професійна майстерність і здатність до творчості.
Схема «Як стати професіоналом»
Професіонал:
Ø Саморозвиток
Ø Компетентність
Ø Майстерність і творчість
Ø Навченість.
Домашнє завдання:
1. 1. Вивчити тему, дати відповіді на тести та надіслати для оцінювання, виписати у зошит основні поняття.
2. 2. Підготувати повідомлення на такі теми:
а) "Портфоліо. Основні функції, цілі й види портфоліо" - докладчик: Сандуленко М.
"Види портфоліо" - Біда О.
"Технологія створення портфоліо: основні правила створення, структура портфоліо" - Сипко Я.
"Професійна кар*єра, типи кар*єри" - Остапець Е.
"Принципи кар*єрної стратегії" - Пащенко А.
"Правила кар*єрної стратегії" - Каргіна Д.
"Типові моделі кар*єри" - Воронцова Л.
"Фактори, що впливають на професійну кар*єру" - Рукавиця І.
"Рівні вимог і професійна кар*єра, профпридатність і фактори, що її визначають" - Бедринець Т.
"Планування професійної кар*єри"(5 кар*єрних якорів) - Копилов А, Тримбак В.
а Дата: 05.12.2025
Тема 13. Основи професійного самовизначення.
Мета.
Навчальна: ознайомитись з основними функціями професійної діяльності, видами діяльності людини, сферами й галузями професійної діяльності людини; дати поняття про основні поняття культури праці, навчити визначати основні компоненти процесу вибору майбутньої професії.
Розвиваюча: розвивати уявлення про професії.
Виховна: формувати навички усвідомленого вибору професії з урахуванням особистих якостей і суспільних потреб.
Хід заняття
Вивчення нового матеріалу.
Видів діяльності людини існує величезна кількість. Проте у всьому їхньому різноманітті є найголовніші, що забезпечують існування людини й формування її як особистості.
І. Основні види діяльності людини.
Розрізняють 3 види діяльності, що змінюють одна одну і співіснують протягом усього життєвого шляху: гра, навчання, й праця.
Вони розрізняються за кінцевими результатами, продуктом діяльності, організацією, особливими мотивами.
1.Гра. Гра не створює суспільно значимого продукту.
Завдання гри: доставити учасникам переживань і емоцій, змоделювати процеси, в яких можна придбати новий досвід через практичну участь.
Для дітей – гра-розвиваюча.
У дорослих гра служить засобом спілкування й розрядки.
2.Навчання – є підготовкою до праці, розвиває людину розумово, фізично, естетично й лише на кінцевому стані освоєння професії пов*язане зі створенням матеріальних і культурних цінностей.
Знання – це інформація про властивості світу, необхідна для успішної організації тих чи інших видів теоретичної або практичної діяльності.
Навички – це дії, сформовані в результаті відпрацювання.
Уміння – це способи виконання дій, застосовані на придбанних знаннях і навичках.
3.Праця – створення суспільно значимого продукту (матеріального або нематеріального).
Праця створила людину. Саму в праці й для праці виникли й розвинулися в ході історії людські почуття, воля, людське пізнання світу.
Завдання – тест.
1. 1.Що не належить до основних видів діяльності людини?
А)гра; б) творчість; в) праця.
2. 2. Створення суспільно корисних речей – це ознака:
А) гри; б) праці; в) навчання.
3. 3.Придбання людиною нових знань – це мета:
А) гри; б) навчання; в) праці.
4. 4.Мета гри – це:
А) одержання переживань, емоцій;
Б) створення матеріального продукту;
В) набуття навичок.
ІІ. Основні функції професійної діяльності.
1 функція. Розвиток професійного становлення особистості.
· Професіоналізація й адаптація особистості в навколишньому середовищі;
· Реалізація професійного потенціалу особистості;
· Професійна самоосвіта;
· Самопізнання, самоаналіз, саморозвиток особистості.
Професіоналізація – процес становлення професіонала.
Цей процес включає:
· Вибір професії з урахуванням власних можливостей і здібностей;
· Освоєння правил і норм поведінки;
· Формування й усвідомлення себе як професіонала;
· Розвиток своєї особистості засобами професій.
2 функція. Дослідження й перетворення навколишньої дійсності:
· Створення духовних і матеріальних благ і цінностей;
· Сприяти загальному й професійному розвитку особистості й оточуючих;
· Одержання засобів для життя людини й суспільства;
· Розробка теоретичних положень у прикладних сферах економіки.
3 функція. Реалізація принципів і пріоритетів державної політики:
· Інформаційно-комунікативна функція;
· Індустріально-економічне співробітництво;
· Навчально-пізнавальна функція.
ІІІ. Професійна діяльність.
Відповідно до поділу суспільної праці економіка містить у собі дві великі сфери діяльності:
· Виробничу (сферу матеріального виробництва) і
· Невиробничу.
До сфери матеріального виробництва належать усі галузі, що виробляють або доводять до споживачів матеріальні блага.
Сфера матеріального виробництва: промисловість; будівництво; сільське господарство; торгівля, постачання, заготівля, збут; вантажний транспорт і зв*язок з обслуговуванням виробництва.
Сфера матеріального виробництва | Приклади |
промисловість | Важка промисловість (верстатобудування, машинобудування, літакобудування, автомобілебудування тощо), легка промисловість (текстильна. Харчова, рибна тощо). |
сільське господарство | Рослинництво (овочівництво, рільництво, кормовиробництво), тваринництво (скотарство, рибництво, свинарство, птахівництво тощо). |
будівництво | Цивільне, транспортне, промислове, дорожнє тощо. |
транспорт | Вантажоперевезення (міжнародні авто-, літако-, залізничні-, водні- тощо). |
Зв*язок | Передача виробничої інформації (пошта, телефон, інтернет, телебачення) |
До невиробничої сфери належать галузі, що здійснюють медичне, культурно-побутове обслуговування населення, керування, планування й інші суспільні функції.
Ця сфера впливає на поліпшення умов праці, побуту людей, підвищення життєвого рівня.
Невиробнича сфера | приклади |
Охорона здоров*я, соціальне забезпечення | Лікарні, кліники, полікліники, пологові будинки. Пенсійний фонд і ін. |
Житло-комунальне господарство, побутове обслуговування | Житло-експлуатаційні управління, хімчистка, ательє з пошиття одягу, майстерні з ремонту взуття, побутової техніки й ін, громадське харчування (кафе, ресторани тощо). |
Освіта, культура, мистецтво, наука | Школи, вищі навчальні заклади, коледжі, науково-дослідні інститути, проєктні організації, театри, кінотеатри тощо. |
Пасажирський транспорт | Міський транспорт (трамвай, тролейбус, метро, автобус), залізничний транспорт, літак, водний транспорт тощо. |
Зв*язок | Передача інформації (пошта, інтернет, телебачення). |
Органи управління, кредитування і страхування | Районні, міські, обласні управління, банки, страхові компанії, органи правопорядку (поліція, прокуратура, судові органи). |
Для роботи в різних галузях матеріального виробництва й невиробничої сфери необхідні люди різних професій і спеціальностей. У сучасному суспільстві існує величезна кількість професій. Їхнє число й перелік постійно змінюються: деякі професії «відмирають», застарівають, їх замінюють нові.
Домашнє завдання n Наведіть приклади зниклих професій. Назвіть професії, які з*явилися порівняно недавно.
Дата: 28.11.2025
Тема 12. Оцінювання навчальних досягнень учнів за розділом 4 «Екологічні й техногенні проблеми в перетворювальній діяльності людини». (Синхронний режим).
Мета: узагальнити й систематизувати знання за розділом 4 «Екологічні й техногенні проблеми в перетворювальній діяльності людини», оцінити рівень навчальних досягнень.
Тип уроку: контроль знань.
Хід заняття
І. Організаційна частина.
Привітання, облік відсутніх.
ІІ. Оцінювання навчальних досягнень за розділом 4 «Екологічні й техногенні проблеми в перетворювальній діяльності людини».
І рівень
Укажіть правильну відповідь.
1. До поновлюваних джерел енергії належать:
а) нафта; б) Сонце; в)газ.
2. Озонові діри – це результат:
А) антропогенного впливу;
Б) природного явища;
В) впливу Сонця.
3. Стрімке зростання кількості населення Землі – це проблема:
А) екологічна;
Б) демографічна;
В) енергетична.
ІІ рівень
4.Дайте визначення.
Утилізація побутових відходів – це … .
5.Випишіть природні причини, що викликають надзвичайні ситуації.
Витоки токсичних речовин на підприємствах, цунамі, прориви в трубопроводах, вулканічні виверження, смітники радіоактивних відходів, посухи, наявність великої кількості енергетичних об*єктів, сходи селевих потоків.
6.Укажіть усі правильні твердження.
А Поновлювані джерела енергії становлять основу сучасної енергетики.
Б Спалювання відходів – це найбільш високотехнологічний спосіб утилізації.
В Замкнутий цикл виробництва – це ланцюжок: первинна сировина – виробництво – споживання – вторинна сировина.
Г Біоіндикація оцінює стан середовища за особливостями розвитку організмів.
ІІІ рівень
7.Розподіліть проблеми за відповідними стовпчиками таблиці:
А забезпечення людства енергоресурсами;
Б подолання розриву в розвитку між багатими й бідними країнами;
В регулювання зростання кількості населення;
Г розв*язання проблеми онкологічних, серцево-судинних захворювань і СНІДу;
Д розвиток ядерної енергетики;
Е використання альтернативних видів енергії.
Демографічні (антропологічні) проблеми | Енергетичні проблеми |
|
|
8.Визначте, який вид екологічного моніторингу ілюструє малюнок, і опишіть його можливості й завдання.
9.Висловіть свою точку зору.
Сучасна екологічна ситуація являє собою глобальну проблему тому, що ….. …… .
IV рівень
10. Розгляньте малюнок. Схарактеризуйте проблему, що ілюструє цей малюнок, і її наслідки для екосистем Землі. Запропонуйте шляхи її розв*язання.
Д/з Відпопіді надіслати у вайбер.
Дата: 14.11.2025 (профорієнтація); 20.11.2025 (Перший тиждень після канікул)
Тема 10-11. Природоохоронні технології. (Синхронний режим).
Мета.
- Узагальнити й розширити знання учнів про проблеми охорони природи; шляхи їх подолання;
Ознайомити із видами екологічного моніторингу, основними причинами виникнення техногенних катастроф, проблемами й технологіями переробки твердих побутових відходів; сучасними технологіями безвідходного виробництва.
- Розширювати кругозір, формувати почуття особистої причепності до проблем людства.
- Виховувати дбайливе ставлення до природи.
Хід заняття
Екологічний моніторинг – це комплексна система спостережень за станом навколишнього середовища, оцінюванням і прогнозом змін стану довкілля під впливом природних і антропогенних факторів.
Дата: 31.10.2025
Тема 9. Глобальні проблеми людства.
Мета:
- Узагальнити й розширити знання про глобальні проблеми людства, шляхи їх подолання; ознайомити з основними причинами виникнення техногенних катастроф; розширити кругозір учнів;
- Розвивати почуття особистої причетності до проблем людства;
- Прищеплювати навички культури.
Хід заняття
1. Проблеми загальноосвітнього рівня.
Термін «глобальні проблеми людства» з*явився в 1960-ті роки завдяки діяльності Римського клубу. Римський клуб поєднує представників світової політичної, фінансової, культурної й наукової еліти. Членство в Римському клубі обмежене (100 осіб).
Глобальні проблеми людства – це проблеми, що стосуються всього людства, взаємин між країнами світового співтовариства, відносин між суспільством і природою, питань спільного розв*язання проблеми ресурсозабезпечення.
Розрізняють такі глобальні проблеми.
Демографічні проблеми
Вона зумовлена, з одного боку «демографічним вибухом» в країнах, що розвиваються, з іншого — депопуляцією в розвинених країнах.
Переважна більшість населення світу живе в країнах, що розвиваються . За прогнозами демографів, до 2025 р. населення цих країн зросте ще на 3 млрд осіб, що становитиме 95 % приросту населення світу.
У країнах Азії, Африки, Латинської Америки швидке зростання кількості населення (подвоєння через кожних 20–30 років) призводить до загострення важливих соціально-економічних проблем: переважання темпів приросту населення над темпами економічного росту і до більшого відставання показників розвинених країн; швидкі темпи урбанізації, збільшення числа безробітних і осіб, що не знаходять застосування своєї праці, зростання чисельності неграмотних поряд з ростом частки грамотного населення у світі
Потенційна загроза розвитку сучасної демографічної ситуації полягає в тому, що населення світу розпочало XXI ст. з 1 млрд безробітних, 1 млрд голодуючих, 1 млрд неграмотних, 2 млрд, що живуть в умовах відносного або абсолютного перенаселення, 1,5 млрд знедолених, що знаходяться за «межею бідності».
Глобальність проблеми народонаселення в тому, що вона не може бути локалізована в якомусь певному регіоні, і нерівномірне зростання чисельності населення в окремих країнах може викликати помітні зміни на геополітичній карті світу.
Розв*язання цієї глобальної проблеми впирається в складний комплекс соціально-економічних завдань сучасності (регулювання стрімкого зростання кількості населення; подолання розриву в розвитку між багатими й бідними країнами, усунення голоду й неграмотності; необхідність перемоги над старінням людей; проблема онкологічних, серцево-судинних захворювань і СНІДу).
Досвід країн по вирішенню демографічної проблеми.
Досвід цілого ряду країн, зниження темпів росту населення залежить від багатьох факторів. До таких факторів належать забезпечення всього населення житлом належної якості, повна зайнятість, вільний доступ до освіти і медичного обслуговування. Останнє ж неможливе без розвитку національної економіки на основі індустріалізації і модернізації с/г, без розвитку освіти, рішення соціальних питань. Дослідження, проведені в останні роки в країнах Азії та Латинської Америки, показують, що там, де рівень економічного і соціального розвитку більш низький, де більшість населення безграмотне, народжуваність дуже висока, хоча у багатьох з них проводиться політика з регулювання народжуваності, і навпаки — при зростані економіки відбувається зниження народжуваності. Тому рішення проблеми перенаселення пов’язане з проблемою подолання відсталості країн, що розвиваються.
За прогнозами до 2051 року населення України складе лише 25,2 мільйона.
Демографічна стратегія: до основних причин відносять війну, низький рівень народжуваності, міграцію, високу передчасну смертність, дисбаланс на ринку праці та інші фактори.
Екологічні проблеми пов*язані з руйнуванням природного середовища. Людина все більше і більше втручається в природу, забуваючи про необхідність підтримувати в ній біологічну рівновагу.
Крім індустріалізації, поглибленню екологічної проблеми сприяли ядерні випробування, проведені в трьох середовищах географічної оболонки Землі (повітря, вода, земля).
До екологічної проблеми належать:
1. Скорочення площі лісів, наслідком чого є скорочення джерел надходження кисню в атмосферу. Протягом 2000–2015 рр. планета втратила понад 125 млн га лісу. Одночасно із вирубкою лісів йде процес опустелювання.
2. Спустелення території нераціональної господарської діяльності;.
3. Зменьшення біологічної розмаїтості рослин і тварин Землі через руйнування середовища їхнього перебування.
4. Водна й вітрова ерозія грунту зменьшує площу ріллі, знижує родючість грунту, утруднює обробку полів, руйнує дороги, замулює канали й водоймища.
5. Машинна деградація грунтів під впливом руху тракторів і впливом с/г техніки призводить до руйнування структури й погіршення якостей грунту.
6. Забруднення грунту в результаті застосування великої кількості добрив (пестицидів) знижує здатність бактерій розкладати органічний матеріал грунту й виробляти необхідні рослинам живильні речовини.
7. Забруднення водойм важкими металами: кадмієм, свинцем, цинком, які потрапляють у водойми зі стічними водами. Забруднення прісних вод – кислотними дощами, спричинені транспортно-промисловими викидами. Для атмосфери найбільш гострими є проблеми «парникового ефекту», «озонових дір», пилового забруднення.
Сучасна екологічна ситуація характеризується надзвичайною напруженістю, оскільки суть екологічних проблем полягає в конфлікті між зростаючою природоперетворювальною діяльністю людини і процесами, які регулюють динамічну рівновагу в біосфері.
Таким чином, внаслідок людської діяльності відбувається деградація всіх природних комплексів. Ми перебуваємо в ситуації екологічної кризи.
Що потрібно робити, для того щоб ця екологічна криза не переросла в глобальну екологічну катастрофу?
1) перехід до матеріало та енергозберігаючих технологій, а в перспективі — до замкнутих циклів використання ресурсів, що дасть змогу перейти до маловідходного виробництва;
2) використання нагромадженого за тисячоліття людської діяльності досвіду раціонального природокористування. Розробка регіональних схем використання ресурсів залежно від природних, економічн их та соціальних особливостей території;
3) розширення природно-заповідних територій
4) екологічна освіта й виховання населення.
Енергетична проблема відображає завдання надійного забезпечення людства паливом.
Обмеженість ресурсів і їх вичерпуваність ставить людство перед необхідністю твердої економії енергії, використання нових енергозберігаючих технологій, комплексного використання сировини, створення маловідходного і безвідходного виробництв.
Прилади конкретних заходів, які запроваджують для розв’язання сировинно-енергетичної проблеми?
Значна економія сировини досягається за рахунок використання вторинних матеріалів: металобрухту, макулатури, пластмас. Приклади високоефективного використання вторинної сировини показують «малі» високорозвинені країни Західної Європи. Тут використовується 80–90 % щорічного надходження металобрухту, 50–70 % макулатури і багатьох видів пластмас, до 75 % побутового сміття спалюється з метою виробництва енергії.
Розв’язання енергетичної проблеми, крім повсюдної економії енергії і вдосконалення існуючої теплової енергетики на принципово нових технологічних засадах (наприклад, спалювання вугілля у «киплячому шарі»), передбачає широке використання альтернативних джерел енергії, передусім сонячної, вітрової, внутрішнього тепла Землі.
Якщо тенденції впровадження альтернативних джерел та зберігаючих технологій розвиватимуться, розв’язання сировинно-енергетичної проблеми можливе вже у ХХІ ст.
Набагато складніша ситуація з продовольчою проблемою, яка визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє і майбутні покоління планети. Згідно з даними ФАО (продовольчої і сільськогосподарської організації ООН), нині на планеті голодують понад 500 млн осіб, а ще 1 млрд осіб постійно недоїдають.
Продовольча криза особливо актуальна для багатьох країн Африки, Азії, Латинської Америки і загрожує поширитися на інші території. Найбільш критичне становище склалося у 20 країнах «зони голоду», що розташована в сухих саванах і напівпустелях. Тут темпи приросту населення у два рази перевищують виробництво продовольства. Середньодобова забезпеченість їжею оцінюється у цих країнах на 80–85 % від рекомендованих ФАО норм.
Причиною голоду є неспроможність країн, що розвиваються, через власні низькі доходи закуповувати на світовому ринку продукти харчування. У структурі сімейного бюджету частка продовольчих затрат у них перевищує 60 %, тоді як у Німеччині 17 %.
2. Техногенні проблеми в суспільстві.
Техногенні катастрофи – це катастрофи штучного походження, тобто спричинені виробничею діяльністю. Техногенні катастрофи з*явилися після того, чк людина стала винаходити нові технології.
Наслідками техногенних катастроф є масова загибель людей або екологічна катастрофа.
Основні види техногенних катастроф.
1. Екологічні катастрофи.
Причини: зневаження засобами безпеки, недбалість персоналу підприємств, політичні й адміністративні амбіції,безумне прагнення до економії засобів і дезінформації або повного утаювання відомостей про катастрофу.
2. Авіакатастрофи.
Причини: помилки й прорахунки людей, зневажання заходами безпеки, недбалість персоналу, несприятливі погодні умови.
3. Вибухи.
Причини: надлишок вибухонебезпечного пилу, збереження старих боєприпасів, перевантаження судна, терористичні акти.
4. Залізничні катастрофи.
Причини: помилки й прорахунки людей, несправні й перевантажені потяги.
5. Катастрофи на воді.
Причини: помилки й прорахунки людей, вибух, пожежа.
6. Ядерні аварії.
Причини: помилки й прорахунки людей, відмови в роботі обладнання, вибух, пожежа.
Кожна техногенна катастрофа по-своєму унікальна. Однак є й загальні причини, які стоять за нещасними цього ряду.
Американський дослідник Лі Девіс, автор довідника «Рукотворні катастрофи», перелічує їх у такому порядку: Дурість, Недбалість і Корисливість.
На думку Девіса, так званий «людський фактор» техногенних катастроф практично цілком зводиться до таких обставин:
недбалість обслуговуючого персоналу, політичні й адміністравивні амбіції, жадібність, бездумне прагнення до економії коштів і до дезінформації або повного утаювання відомостей про катастрофу.
«Мозковий штурм»
- Чи можна запобігти техногенним катастрофам і мінімізувати їхні наслідки?
Факти.
1. Дані ООН свідчать, що техногенні катастрофи посідають третє місце серед усіх видів стихійних лих за числом загиблих. На першому місці – гідрометеорологічні катастрофи (повені й цунамі), на другому – геологічні (землетруси).
2. «Найдорожчою» техногенною катастрофою в історії людства за приблизними підрахунками є аварія на Чорнобильській АЕС. У цілому, тільки на часткову ліквідацію її наслідків витрачено близько двохсот мільярдів доларів США.
Домашнє завдання. Дати письмово відповіді на питання:
1. Схарактеризуйте екологічну ситуацію в Україні й у світі.
2. Назвіть основні джерела забруднення навколишнього середовища.
3. Назвіть екологічно чисті види енергії.
4. *Підготувати повідомлення про «сучасні техногенні катастрофи», (використовуючи інформацію з телебачення, стрічки новин в Інтернеті: указати причину, наслідки, вжиті заходи щодо ліквідації наслідків катастрофи).
Дата 24.10.2025
Тема 8. Оцінювання навчальних досягнень за розділом 3 «художнє конструювання об*єктів технологічної діяльності». (Синхронний режим).
Мета:
Узагальнити й систематизувати знання учнів за розділом 3 «художнє конструювання об*єктів технологічної діяльності», оцінити рівень їхніх навчальних досягнень.
Хід заняття
І. Організаційна частина.
Привітання, облік відсутніх.
Довести до відома учнів порядок проведення оцінювання.
ІІ. Оцінювання навчальних досягнень за розділом 3 «художнє конструювання об*єктів технологічної діяльності».
І рівень
Укажіть правильну відповідь.
1. Анкетування, експертна оцінка – це професіографування:
А) описове;
Б) інструментальне;
В) абстрактне.
2. Співвідношення розмірів руки людини й розмірів інструмента – це характеристика:
А) антропометрична;
Б)фізіологічна;
В) психологічна.
3. Дослідженням і проєктуванням систем «організація – система організацій» займається:
А) макроергономіка;
Б) мікроергономіка;
В) мідіергономіка.
4. Наявність нормальної вологості на робочому місці – це характеристика:
А)санітарно-гігієнічна;
Б) естетична;
В) фізіологічна.
ІІ рівень
5.Дайте визначення.
Професіограма – це ………. .
6.Заповніть схему.
Розділи ергономіки: ___________ , ___________ , _______________ .
7.Укажіть всі правильні твердження:
А) У системі «людина – машина – середовище» «середовище» - це зовнішні фактори, що впливають на роботу людини й машини.
Б) Система «колектив-організація» вивчається мікроергономікою.
В) Ергономічний стілець має спинку з вигином, щоб підтримувати спину.
Г) Плоскі манекени зазвичай виконуються в натуральну величину, а також у масштабах 1:5, 1:10.
Д) Освітлення біля монітора має бути таким, щоб на екран потрапляли відбитки й відблиски.
ІІІ рівень
8.Порівняйте методи професіографування:
Описове професіографування | Інструментальне професіографування |
|
|
9. Установідь відповідність між назвами методів ергономічних досліджень і їхнім змістом:
А соматографія 1. одержання інформації про вимоги до технічних
засобів і особистих якостей людини;
Б метод плоских манекенів; 2. Схематичне зображення людського тіла в
технічній документації;
В професіографування; 3.використання шаблонів-макетів людського тіла.
10. Установіть відповідність між назвами розділів ергономіки й завданнями, які в них розв*язуються:
А мікроергономіка
Б мідіергономіка
В макроергономіка
1.дослідження й проектування систем «людина-колектив»;
2. дослідження й проектування систем «людина-машина»;
3. дослідження й проектування систем «людина – суспільство».
IV рівень
11 – 12. Опишіть ергономічні характеристики знаряддя праці, зображеного на малюнку. Запропонуйте свої рекомендації щодо їх поліпшення.
Домашнє завдання: дати відповіді на питання теста.
Дата: 10.10.2025
Тема 6. Ергономіка в структурі перетворювальної діяльності.
Мета
Навчальна: ознайомитись з історією становлення ергономіки як науки; з питаннями, які вона розв*язує;навчити проводити ергономічний аналіз.
Розвиваюча: розвивати технічне мислення; удосконавлювати вміння технічного проєктування;
Виховна: виховувати зацікавленість до історії становлення ергономіки як науки.
Хід заняття
І. Організаційна частина.
Привітання, облік відсутніх, аналіз тематичної атестації.
ІІ. Мотивація навчальної частини.
Ознайомити з темою і метою урока.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Пропонувати заслухати повідомлення учнів.
І. Історія становлення ергономіки як науки.
Ергономіка – (від гр. еrgon-робота, nomos-закон) – наукова дисципліна, що комплексно вивчає проблеми взаємодії людини й техніки в конкретних умовах трудової діяльності з метою оптимізації знарядь, умов й організації праці.
Ергономіка вивчає рухи людського тіла під час роботи, витрати енергії та продуктивність конкретної праці людини.
Джерела ергономіки сходять до часів первісного суспільства, що навчилося свідомо виготовляти знаряддя праці, надаючи їм зручної для певної роботи форми й розширяючи тим самим можливості людських органів.
Етапи становлення ергономіки
1. Термін «ергономіка» виник в Англії в 1949 р. коли група анг. учених , очолювана К. Марреллом, започаткувала організацію «Ергономічного дослідницького товариства».
2. У 1921 р на 1-шій Всеросійській ініціативній конференції з наукової організації праці й виробництва в доповідях В.М.Бехтерева і його учня В.М.М*ясищева була висунута ідея створення наукової дисципліни ергологія назву якої рік по тому уточнили як ергонологія.
3. В 1961 р. була створена Міжнародна ергономічна асоціація, що видає а Англії журнал «Ергономіка» й ін. Емблема асоціації:
4. У зв*язку із цілями досліджень розвиток ергономіки характеризують за десятиліттями:
1950-ті роки – військова ергономіка;
1960-ті - промислова;
1970 – ті - ергономіка товарів широкого вжитку;
1980-ті – інтерфейс «людини-комп*ютер» і ергономіка програмного забезпечення;
1990-ті роки – когнітивна й організаційна ергономіка.
Всього виділилися три головних напрямки всередині ергономіки:
1. Ергономіка фізичного середовища, розглядає питання пов*язані з анатомічними, антропометричними характеристиками людини, які мають відношення до фізичної праці. (Сюда входить робоча поза, обробка матеріалів, компонування робочого місця …).
2. Когнітивна ергономіка пов*язана з психічними процесами (сприйняття, пам*ять, прийняття рішень, розумова праця, кваліфіковане виконання, взаємодія людини й комп*ютера).
3. Організаційна ергономіка розглядає питання, пов*язані з оптимізацією соціотехнічних систем, включаючи їхні організаційні структури й процеси керування (розробка проєктів, кооперація, групова робота й керування).
ІІ. Загальні питання ергономіки.
Ергономіка – міждисциплінарна наука, що виникла на стику технічних наук, психології, фізіології й гігієни праці.
Ергономіка тісно пов*язана з інженерною психологією, кібернетикою, технічною естетикою й науковою організацією праці, дизайном.
Ергономіка має дві мети у своїх дослідженнях:
1. Підвищення ефективності виробництва;
2. Створення людині кращих умов праці.
Результатом ергономічних досліджень є розробка форм предметів і системи взаємодії з ними, які були б максимально зручними для людини при їх використанні.
Галузь застосування ергономіки охоплює організацію робочих місць, як виробничих, так і побутових, а також промисловий дизайн.
Розділи ергономіки
Макроергономіка займається дослідженням і проєктуванням систем «людина-суспільство», «організація – система організацій».
Мідіергономіка досліджує і проектує системи «людина-колектив», «колектив-машина», «людина-мережа», «колектив- організація».
До сфери інтересів мідіергономіки входять:
- проєктування організацій;
- планування робіт;
- населеність робочих приміщень;
- гігієна праці;
- проєктування інтерфейсів мережних програмних продуктів тощо.
Мікроергономіка займається дослідженням і проєктуванням систем «людина-машина». («Людина-оператор» або група операторів взаємодіє з технічним пристроєм у процесі виробництва матеріальних цінностей, керування, обробка інформації тощо.)
ІІІ. Ергономічні вимоги до знарядь праці
«Мікрофон»:
- Які вимоги до знарядь праці можна назвати ергономічними? (молоток, ніж, дрель, … .)
- Сформулювати ергономічні вимоги до них.
Ергономічні вимоги до знарядь праці встановлюють їх відповідність до антропометричних, фізіологічних, психофізіологічних і психологічних властивостей людини, а також санітарно-гігієнічних вимог із метою збереження здоров*я людини й досягнення високої ефективності праці.
Відповідно до класифікації праці всі елементи виробничої обстановки розподіляються на 3 групи:
· Санітарно-гігієнічні, що зумовлені ергономічними вимогами до знарядь праці в комплексі, включаючи природно-кліматичні умови зовнішнього середовища, особливо в будівництві, сільському й лісовому господарстві, видобувних галузях;
· Естетичні, що формують у людини ставлення до трудової діяльності на основі культури виробництва, зовнішньої будови, виразності й цілісності композиції виробів, знарядь праці й інтер*єрів і створюють для людини функціональний, психологічний і побутовий комфорт;
· Соціально-психологічні, зумовлені соціально-психологічним кламатом у колективі, дисципліною праці, формою керування й обсягом інформації про результати трудової діяльності.
Відповідно до цього можна виділити такі
групи вимог до знарядь праці:
1. Антропометричні й фізіологічні вимоги (відповідність конструкції знарядь праці антропометричним і фізіологічним параметрам людини, що забезпечує комфортні умови праці, простота конструкції, зручна форма, зручна робоча поза при використанні знаряддя праці, зона досяжності, вплив знаряддя на ефективність діяльності людини тощо.).
2. Естетичні вимоги (гарний зовнішній вигляд, приємний колір, зовнішні властивості матеріалу, з якого виготовлене знаряддя праці, м*якість, гладкість та ін.).
3. Гігієнічні вимоги (застосування безпечних матеріалів, барвників, легкість догляду тощо).
IV. Заключна частина.
1. Підведення підсумків.
Дотримання ергономічних вимог до знарядь праці спричиняє більш ефективне використання робочого часу, зростання продуктивності праці, створює приємний настрій під час роботи, сприяє досягненню поставлених цілей.
2. Домашнє завдання: вивчити тему, підготувати повідомлення на тему: «Ергономіка: методи досліджень».
Дата: 03.10.2025
Тема 5. Оцінювання навчальних досягнень за розділом 2 «Інформаційні джерела й інформаційні технології в проєктній діяльності».
Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів за розділом «Інформаційні джерела й інформаційні технології в проєктній діяльності».
Тип уроку: контроль знань.
Хід заняття
І. Організаційна частина
Привітання, облік відсутніх; довести до відома учнів порядок проведення оцінювання.
ІІ. Тестові завдання для перевірки знань
І рівень
Укажіть правильну відповідь
1. Програма Microsoft Office Publisher надає:
А) набори макетів різних публікацій;
Б) списки необхідних web-сайтів;
В) набори слайдів.
2. Презентація – це:
А) набір web-сторінок;
Б) набір слайдів;
В) набір презентацій.
3. Плакати й банери можна створювати, використовуючи програму:
А) Microsoft Office Power Point;
Б) Microsoft Office Publisher;
В) Microsoft Office Excel.
4. Web-сайт – це:
А) колекція кліпів;
Б) кілька web-сторінок;
В) набір слайдів.
ІІ рівень
5.Дайте визначення.
Публікація – це ______________________________________________________.
6.Укажіть усі правильні твердження.
А Макети публікацій для друкування в друкарнях можна створювати в програмі Microsoft Office Publisher.
Б Якщо при створенні публікації виділена опція Швидкий перегляд, то у вікні попереднього переглядуможна подивитися зразки оформлення публікації.
В Програма Microsoft Office Publisher не дає можливості створювати власні колірні схеми в публікаціях.
Г Щоб змінити макет публікації, слід натиснути в області завдань кнопку Макети публікацій.
Д У програмі Microsoft Office Publisher передбачено два набори особистих даних: Основане місце роботи й Дім і родина.
7.Доповніть речення.
У презентацію можна включити ______, _______, __________, ___________.
ІІІ рівень
8.Опишіть можливості програми Microsoft Office Publisher.
9.Заповніть схему «Види плакатів у програмі Microsoft Office Publisher».
_______, _________, _________, _________, _________, _________, __________.
10. Заповніть схему «Види буклетів у програмі Microsoft Office Publisher».
______________, ________________, ______________, ___________________.
IV рівень
11.Виберіть вид публікації.
12. Складіть покрокову схему створення обраної публікації. (за необхідності збільшіть кількість кроків.)
_______________ - _______________ - _______________ - __________________
ІІІ. Заключна частина.
Підсумок.
Домашнє завдання: повторити теми та дати відповіді на питання тесту.
Відповіді прислати у вайбер.
Дата: 26.09.2025
Тема 4. Використання в проєктній діяльності інформаційно-комунікаційних технологій. (Синхронний режим).
Мета:
- Ознайомити учнів із видами презентацій, технологією створення публікації, веб-сайту; систематизувати знання щодо використання інформаційних технологій; навчити використовувати (мультимедійні) засоби для презентації проблеми; створювати публікації;
- Розвивати навички користування інформаційно-комунікаційними технологіями;
- Прищеплювати навички культури спільної праці.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
І. Організаційна частина
Привітання, облік відсутніх.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Загальні підсумки з вивчення розділу 1.
Бесіда.
1. Чи доводилось вам використовувати програму майкрософт оффісе для створення презентацій?
2. Які програми ви використовували?
ІІІ. Мотивація навчальної частини.
Ознайомити з темою і метою урока.
IV. Вивчення нового матеріалу.
1. Види презентацій.
Презентації можна розподілити на кілька видів.
Основні групи презентацій: друковані й електронні.
Друковані презентації – це найпростіший варіант використання презентації як роздавального матеріалу або друкованого доповнення до виступу, рекламної акції.
Друковані презентації втілюють іміджеві ідеї, сповна виконуючи - функції візитних карток, каталогів, буклетів.
На більш високому рівні стоять комп*ютерні (електронні) презентації.
Електронні презентації можна розміщати в Інтернеті, розсилати електронною поштою (PDF – презентації), використовувати на конференціях, семінарах, презентаціях як відеопрезентація.
Мультимедійна презентація є файлом, що створюється в програмі Microsoft Office Power Point і може складатися з декількох каталогів і буклетів (інформаційний, благодійній акції, прейскуранти, події та ін.)
Мікрофон
- Які можливості мультимедійних презентацій?
Перевага (достоїнства) мультимедійних презентацій – це можливість впровадження в них фактично будь-яких форматів. Такі презентації залежно від формату можуть відрізнятися динамікою й повноцінною анімацією, оригінальною подачею інформації, можливістю додавання звуку, музики й багато чим іншим.
Подібний формат інтерактивних презентацій дозволяє інтегрувати в презентаціях звук, відеофайли, анімацію, інтерфейс (систему меню-керування). За допомогою зручної системи меню уможливлюється «підкачування» різних файлів, аж до автоматичного виходу на сайт об*єкта презентації.
Мультимедійні презентації можуть бути іміджеві,тобто знаходити відмінне застосування на презентаціях, виставках, конференціях, семінарах як іміджевий ролик (анімаційний ролик), а також здатні замінити оратора чи лектора, рекламний каталог або сайт компанії.
Технологіяні можливості мультимедійних презентацій:
збалансоване викоритання інформації, чергування або комбінування тексту, графіки, відео й звукового роду.
Програма Microsoft Office Publisher дозволє створювати безліч найрізноманітніших публікацій – від візиток і рекламних листків до складних брошур і каталогів.
Публікація – це процес розміщення документів і Інтернеті, де вони стають доступними для всіх бажаючих.
Публікація може здійснюватися шляхом передачі даних через Інтернет або передачею інформації на знімному носії.
Види електронних презентацій: мультимедійні презентації, Web – сайти в Інтернеті, публікація.
1. 2. Технологія створення публікації
Використовуючи програму Microsoft Office Publisher, можна створювати:
1) багаті на графіку друковані й електронні бюлетені;
2) листівки;
3) плакати й банери (є макети плакатів і банерів, які дозволяють легко вибрати значення довжини й ширини, що відповідають вимогам);
4) 3- або 4-секційні брошури або рекламні листки;
5) візитні картки;
6) Макети публікацій для друкування в друкарнях і багато чого іншого.
V. Закріплення нового матеріалу.
1. Як створити публікацію?
2. Назвіть види публікацій.
3. Опишіть можливості мультимедійних презентацій.
VІ. Заключна частина.
Підсумок. Презентація – це зручний спосіб демонстрації досягнень або можливостей, це можливість подачі інформації наочно, об*ємно і «жваво».
Домашнє завдання: вивчити тему та підготуватись до тематичної атестації.
Дата: 16.09.24
Дата: 19.09.2025
Тема. Оцінювання навчальних досягнень за розділом 1 "Проєктування як складова частина сучасного виробництва й життєдіяльності людини".
Мета:
узагальнити й систематизувати знання за розділом "Проєктування як складова частина сучасного виробництва й життєдіяльності людини"
оцінити рівень знань.
Тип уроку: контроль знань.
Тестові завдання для перевірки знань
І рівень
Укажіть правильну відповідь
1. Метод синектики є варіантом методу:
а) функціонально-вартісного аналізу;
б) фокальних об*єктів;
в) мозкової атаки;
г) морфологічного аналізу.
2. Пряма аналогія - це:
а) аналіз того, як в інших галузях розв*язується подібна проблема;
б) вживання в образ об*єкта й розуміння його на основі власних відчуттів;
в) пошук розв*язань у міфах, казках, фантастиці;
г) стислий символічний опис проблеми у формі парадокса або метафори.
3. Мета функціонально-вартісного аналізу
а) вибір оптимального співвідношення між споживчими властивостями й витратами на їх досягнення;
б) створення морфологічної скриньки;
в) генерація можливо більшої кількості ідей;
г) висування гірлянд випадковостей й асоціації.
ІІ рівень
4. Дайте визначення.
Суть методу фокальних об*єктів полягає в ....
5. Доповніть речення.
У мозковому штурмі беруть участь ... і ... групи людей: ... .
6 Укажіть усі правильні відповіді.
А У методі фокальних об*єктівкраще використовувати випадкові слова з різних галузей: техніки, поезії, фантастики, явищ природи, живих об*єктів тощо.
Б Метою мозкового штурму є висування двох-трьох ідей.
В Морфологіяний аналіз заснований на побудові таблиці, в якій перелічуються всі основні елементи, що складають об*єкт, і вказується найбільша кількість варіантів реалізації цих елементів.
Г Основне завдання ТРВЗ - одержання кінцевого результату розв*язання проблеми.
ІІІ рівень
7. Заповніть таблицю "Характеристика методу морфологічного аналізу".
Цінність (достоїнства):
Недоліки:
8. Сформулюйте ознаки, за якими технічний винахід називається винаходом.
IV рівень
9. Виберіть об*єкт для вдосконалення.
10. Доберіть метод для проєктування.
Я вибираю метод ........, тому що .......... .
11. Запропонуйте варіанти розв*язання проблеми, використовуючи обраний метод.
Домашнє завдання: дати відповіді на питання тесту.
Дата: 12.09.2025
Урок №2.
Тема 2. Методи творчого й критичного мислення в проєктній технології. Винахідництво. (Синхронний режим)
Мета:
- Ознайомити із методами критичного мислення, галузями та технологіями їх застосування;
- Навчити використовувати метод морфологічного аналізу для вирішення завдань проєкту;
- Розвивати творчі здібності, а також здібності до технічної творчості;
- Прищеплювати навички культури спільної праці.
Перебіг уроку
І. Організаційна частина
Привітання, облік присутніх.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
1. Яка сфера застосування методу мозкового штурму?
2. У чому відмінність методів мозкового штурму й синектики?
3. Якими є переваги методу фокальних об*єктів?
ІІІ. Мотивація навчальної частини.
Ознайомлення з темою і метою урока.
IV. Вивчення нового матеріалу.
Методи створення нових ідей.
1. Метод функціонально-вартісного аналізу (ФВА)
Метод функціонально-вартісного аналізу (ФВА) ФВА (функціонально-вартісний аналіз) — метод техніко-економічного дослідження систем, спрямований на оптимізацію співвідношення між їхніми споживчими властивостями і витратами на досягнення цих властивостей. Метод розробив конструктор Пермського телефонного заводу Ю.М.Соболєв
Завдання ФВА є досягненням найвищих споживчих властивочтей продукції при одночасному зниженні всіх видів виробничих витрат.
Цей метод системного дослідження об*єкта (виробу, явища)… спрямований на зниження витрат, під час проєктування, виробництва й експлуатації без втрат якості і корисності продукції.
2. Теорія розв'язання винахідницьких завдань (ТРВЗ)
ТРВЗ не є чіткою науковою теорією. ТРВЗ являє собою узагальнений досвід винахідництва й вивчення законів розвитку науки та техніки. Поява ТРВЗ була спричинена потребою прискорити винахідницький процес, виключивши з нього елементи випадковості: думка, що раптово й непередбачено майнула в голові, сліпий перебір і відкидання варіантів, залежність від настрою тощо. Крім того, метою ТРВЗ є поліпшення якості й збільшення рівня винаходів.
ТРВЗ, запропонована Г. С. Альтшуллером і його колегами в 1946 р. і вперше опублікована в 1956 р.,— це технологія творчості, заснована на ідеї про те, що «винахідницька творчість пов'язана зі зміною техніки, що розвивається за певними законами» і що «створення нових засобів праці має, незалежно від суб'єктивного до цього ставлення, підкорятися об'єктивним закономірностям». При створенні ТРВЗ була використана велика винахідницька база з технічних розв'язань у Радянському Союзі.
Дотримуючись алгоритмів ТРВЗ, можна знаходити «витончені» розв'язання, над якими конкуренти можуть безрезультатно битися роками. Останні приклади з практики провідних світових компаній (Ford, Boeing, Samsung, Hewlett Packard, Siemens) підтверджують працездатність методів ТРВЗ, що були успішно застосовані на виробничих і сервісних підприємствах, а також у консалтингових компаніях США, Європи, Японії, Кореї та інших країн. ТРВЗ набула світового визнання як метод інноваційного технічного й бізнес-мислення. Використовуючи ТРВЗ, компанії у всьому світі заощаджують значні ресурси, знижують витрати, удосконалюють свою продукцію й винаходять нову. ТРВЗ змінила світ рекламістів, креаторів і людей інших творчих професій у кардинально кращу сторону. У результаті свого розвитку ТРВЗ вийшла за межі розв'язання винахідницьких завдань у технічній галузі й сьогодні використовується також у нетехнічних галузях (бізнес, мистецтво, література, педагогіка, політика тощо).
Головний принцип ТРВЗ базується на твердженні, що кожне завдання має нескінченну кількість розв'язань. Умови завдань мають бути загальними, абстрактними, не пов'язаними з конкретними життєвими ситуаціями. Ще одна дуже важлива умова формулювання творчого завдання ТРВЗ — орієнтація на результат.
Спрощений алгоритм розв'язання творчих завдань
1. Зрозуміти завдання й налаштуватися на його розв'язання, «стати в мисливську стійку». Відтворити завдання своїми словами, зробити малюнок (підключити образне мислення). Визначити тип завдання — логічне, творче, технічне й т. п.
2. Спробувати розв'язати завдання традиційними методами: методом спроб і помилок, дотримуючись здорового глузду (логіки), частинами, за аналогією (чи не розв'язував я подібного завдання?), за асоціацією, методом пошуку компромісу, шляхом експертних оцінювань (порадитися з мудрою доброзичливою людиною).
3. Якщо завдання творче і складне і його не вдалося розв'язати традиційними методами, тоді використовуйте такі кроки:
3.1. Сформулюйте протиріччя, укажіть шкідливу функцію.
ТРВЗ виділяє три види протиріч (у порядку зростання складності розв'язання):
· адміністративне протиріччя: «необхідно поліпшити систему, але я не знаю, як (не вмію, не маю права) зробити це». Це протиріччя є найслабкішим і може бути розв'язане або вивченням додаткових матеріалів, або прийняттям адміністративних рішень;
· технічне протиріччя: «поліпшення одного параметра системи призводить до погіршення іншого параметра»;
· фізичне протиріччя: «для поліпшення системи якась її . частина має перебувати в різних фізичних станах одночасно, що неможливо».
2. Сформулюйте ідеальне кінцеве розв'язання (ІКР) і дайте відповідь на запитання: «Що заважає одержати ІКР?».
3. Визначте, які основні частини беруть участь у завданні (складіть модель завдання).
4. Пошукайте ресурс (можливості для вирішення) в кожній із цих частин, необхідний для одержання ІКР і узгодження протиріччя.
5. Використовуйте прийоми для узгодження протиріччя, знайдіть кілька розв'язань.
6. Визначте силу одержаних розв'язань і виберіть найкраще розв'язання для певних конкретних умов за заданими критеріями.
Під час розв*язання творчих завдань ТРВЗ (теорія розв*язання винахідницьких завдань) виділяє три види протирія:
1. адміністративне протиріччя;
2. технічне;
3. фізичне.
3.Морфологичний аналіз
Зазвичай створення морфологічного аналізу пов'язують із двома іменами: середньовічним ченцем Раймондом Лулліем (приблизно 1235-1316 рр.) і астрофізиком Фрицем Цвіккі, який працював у США в середині XX ст.
Морфологічний аналіз заснований на побудові таблиці (морфологічної скриньки), у якій перелічуються всі основні елементи, що складають об'єкт, і вказується можливо більша кількість відомих і можливих варіантів реалізації цих елементів. Комбінуючи варіанти реалізації елементів об'єкта, можна одержати найнесподіваніші нові розв'язання.
Послідовність дій при цьому така:
· Точно сформулювати проблему.
· Визначити найважливіші елементи об'єкта (ряди таблиці).
· Визначити варіанти виконання елементів (стовпці таблиці).
· Занести їх до таблиці (заповнити комірки).
· Оцінити всі наявні в таблиці варіанти.
· Вибрати оптимальний варіант.
Головні недоліки методу:
1. спрощеність підходу до аналізу об'єкта;
2. можливість одержання занадто великої кількості варіантів для розгляду.
Галузь застосування: там, де можливо знайти нову ідею за рахунок комбінації відомих рішень (реклама, дизайн тощо).
Секрети успіху полягають у виборі невеликої кількості найістотніших основних параметрів (вибрати основне чомусь завжди буває нелегко) і якомога більшої кількості найнеймовірніших варіацій, а також у доброму знанні теми.
4. Винахідництво
Винахідництво — галузь інтелектуальної діяльності, де творчий процес знаходження нового розв'язання технічного завдання, націленого на досягнення істотного ефекту, втілюється у винаході. Винахід — це розв'язання технічного завдання, що належить до матеріального об'єкта (продукту) або процесу здійснення дій над матеріальним об'єктом за допомогою матеріальних засобів (способу).
Щоб бути визнаним винаходом, відповідне технічне рішення повинне мати:
· новизну (не бути відомим з існуючого рівня техніки);
• винахідницький рівень (не бути очевидним, виходячи з поточного рівня знань фахівців);
· можливість промислового застосування.
Винахід є об'єктом інтелектуальної власності. Право на винахід виникає при його державній реєстрації. Документом, що підтверджує право на винахід, є патент на винахід.
Винахідництво Винахідництво — галузь інтелектуальної діяльності, де творчий процес знаходження нового розв’язання технічного завдання, націленого на досягнення істотного ефекту, втілюється у винаході.
V. Заключна частина
1. Закріплення нових знань.
2. Домашнє завдання: вивчити тему, підготуватись до тематичного оцінювання.
Шановні діти! Вітаю з початком нового навчального року! Сподіваюся на тісну сівпрацю, відповідальне ставлення до навчання та бажання навчитись працювати, здобувати освіту!
Дата: 05.09.25
Урок №1.
Тема. Методи творчого та критичного мислення в проектній технології. Творчість як основа перетворювальної діяльності людини.
Мета:
- дати характеристику методів творчого мислення в проєктній технології; охарактеризувати синектику як технологію використання аналогій для процесу розв*язку проблем, основні методи творчої діяльності людини;
- навчити розв*язувати технічні завдання з проблемним змістом.
Хід заняття
І. Організаційна частина.
Добрий день!
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Повторення і узагальнення знань, отриманних у 10 класі.
1. Що являє собою проєкт?
- Проєкт (кинутий уперед задум) - це сукупність певних дій, документів, попередніх текстів, задум чи план на створення матеріального об*єкта, предмета, створення різноманітного теоретичного продукту.
2. На що спрямований процес проєктування?
- Процес проєктування спрямований на одержання певного результату в заданий проміжок часу, і може бути реалізований за умов наявності ресурсів (матеріальних, людських, фінансових).
3. Назвати етапи виконання творчих проєктів.
- ознайомлення з переліком завдань;
- здійснення реального практичного виробу;
- виконання завдання;
- захист роботи.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Сьогодні ми ознайомимося з методами творчого та критичного мислення в проектній технології. Творчістю як основою перетворювальної діяльності людини.
Метою урока є:
- дати характеристику методів творчого мислення в проєктній технології; охарактеризувати синектику як технологію використання аналогій для процесу розв*язку проблем, основні методи творчої діяльності людини;
- навчити розв*язувати технічні завдання з проблемним змістом.
IV. Вивчення нового матеріалу.
"Технологія"(греч.-мистецтво, майстерність) у значенні науки про майстерність виникло у зв*язку з технічним прогресом.
Технологія - це сукупність знань про способи і засоби оброблення матеріалів, мистецтво володіння процесом.
Технологічний процес завжди передбачає чітку послідовність операцій з використанням необхідних засобів (матеріалів, інструментів) за певних умов.
До технологій та методів творчої діяльності відносять:
Для проведення мозкової атаки обирається ведучий мозкового штурму й створюються дві групи:
1. генератори ідей — учасники, які пропонують нові варіанти вирішення завдання;
2. критики-аналітики — члени комісії, які обробляють запропоновані варіанти. У ці групи слід відбирати людей, які мають певні якості.
Ведучий: вимоги до учасника.
Завдання ведучого: забезпечувати якість мозкового штурму, регулюючи його хід.
Повноваження ведучого:
1. Відповідати за процедуру й регламент роботи (дотримання правил).
2. Припиняти неконструктивне поводження учасників — «перетягання каната», «павиний хвіст» тощо.
3. Забезпечувати психологічну підтримку учасників, атмосферу активності й доброзичливості (повинен уміти миттєво позитивно оцінити будь-яку ідею).
4. Керувати процесом пошуку ідей (необхідно постійно уточнювати формулювання завдання, розширювати поле пошуку, виділяти нові напрямки й аспекти розв’язань, задавати нові напрямки пошуку рішень для учасників).
Успіх мозкового штурму залежить від психологічної атмосфери й активності обговорення, тому роль ведучого в мозковому штурмі дуже важлива. Саме він може «вивести з безвиході» і вдихнути свіжі сили в процес.
Генератор ідей: вимоги до учасника.
Завдання генератора ідей: безупинно висувати ідеї щодо поставленої проблеми або завдання.
Вимоги до генераторів:
Висування великої кількості ідей за широким спектром тем, заснованих на нових принципах, перенесення ідей із різних галузей, використання яскравих несподіваних аналогій.
Використання ідей, висунутих раніше іншим генератором.
Генераторові ідей має бути притаманна віра в те, що кращі ідеї ще попереду, а також оптимізм.
Неприпустимо включати в групу генераторів природжених скептиків і критиканів.
Генератори ідей повинні мати широкий кругозір, а також здатність відходити від нав’язливих ідей.
Типовий генератор активно висуває ідеї з будь-якої запропонованої теми, завдання, у присутності третіх осіб і за наявності критики («фонтан ідей»). Тіньовий генератор активно висуває ідеї індивідуально. Інертний генератор має позитивну установку на творчість, але в нього немає досвіду, низький рівень вимог. Бажано мати в групі генераторів дівчат і юнаків.
Аналітик: вимоги до учасника.
Завдання критика-аналітика: виявлення раціонального зерна в кожній запропонованій до аналізу ідеї.
Вимоги до аналітика:
1. Розуміння специфіки проблеми (завдання).
2. Здатність до узагальнення.
3. Йому мають бути притаманні оптимізм і віра в те, що краща ідея — це та, котра аналізується саме зараз.
4. Гарні аналітики можуть виявити нові принципи розв’язання завдання після класифікації принципів, висунутих генераторами. Дуже часто найцінніше в мозковому штурмі —- новий напрямок пошуку, а не конкретне рішення.
Етапи й правила мозкового штурму
Попередній етап — постановка проблеми. На початку цього етапу проблема має бути чітко сформульована. Учасникам розповідається про завдання генераторів ідей і аналітиків. Потім кожний пише, у якій групі він хотів би брати участь зі своїми товаришами. Відбувається відбір учасників штурму, обрання ведучого.
Основний етап — генерація ідей. Дуже важливо дотримувати правил цього етапу:
Головне — кількість ідей. Не робіть ніяких обмежень, радо приймаються як логічні, так і абсурдні ідеї.
Повна заборона на критику й кожну (у тому числі позитивну) оцінку висловлюваних ідей, тому що оцінювання відволікає від основного завдання і збиває творчий настрій.
Незвичайні й навіть абсурдні ідеї уважно вислуховуються.
Комбінуйте й поліпшуйте будь-які ідеї.
Усі ідеї фіксуються (записуються на дошці, на диктофон, іншими засобами).
Заключний етап — групування, відбір і оцінювання ідей. Визначаються найцінніші ідеї та підбивається остаточний підсумок мозкового штурму. На цьому етапі, на відміну від другого, оцінювання не обмежується, а навпаки, вітається. Методи аналізу й оцінювання ідей можуть бути дуже різними. Успішність цього етапу прямо залежить від того, наскільки «однаково» учасники розуміють критерії відбору й оцінювання ідей.
Зоною оптимального використання мозкового штурму є:
1. Завдання, коли ми ще не маємо глибоких знань про об’єкт дослідження й необхідно визначити напрямки розв’язання проблеми. На цьому етапі ми поки що не можемо застосувати логіку. Припустімо, що проблема виникла нещодавно.
2. Завдання на проектування нової продукції, ідей реклами тощо.
3. «Зворотні» завдання («зворотний» мозковий штурм): як погіршити товар, процес, послугу. Вирішуються ці завдання для того, щоб після зворотного мозкового штурму знайти «зайві ланки» і виключити з процесів непотрібні або шкідливі процедури.
Основний недолік методу — мала продуктивність при значних витратах часу.
Метод синектики Синектика (із гр. — «сполучення різнорідних елементів») — вид мозкового штурму при допущенні обговорення й відсівання ідей на стадії їх висування. Синектика (Synectics) — методика психологічної активізації творчості, запропонована Вільямом Дж. Гордоном у 50-ті рр. XX ст.. При організації пошуку нових рішень методом синектики дотримують тих самих правил, що й при використанні методу мозкового штурму. При цьому варто враховувати, що відмінність методу синектики полягає в тому, що на стадії висування ідей заохочуються їх критика й відсівання тих ідей, які не відповідають поставленому завданню.
У процесі генерування використовується прийом аналогій.
Види аналогій.
Пряма аналогія
При прямій аналогії розглянутий об’єкт порівнюється з більш-менш схожим аналогічним об’єктом у природі або техніці. Наприклад, для вдосконалення процесу фарбування меблів застосування прямої аналогії полягає в тому, щоб розглянути, як забарвлені мінерали, квіти, птахи тощо або як фарбують папір, кіноплівки та ін.
Символічна аналогія
Символічна аналогія вимагає в парадоксальній формі сформулювати фразу, яка буквально двома словами відображає суть явища. Наприклад, при розв’язанні завдання, пов’язаного з мармуром, знайдено словосполучення «райдужна сталість», тому що відшліфований мармур (крім білого) — весь у яскравих візерунках, що нагадують веселку, але всі ці візерунки постійні.
Фантастична аналогія
При фантастичній аналогії необхідно уявити фантастичні засоби або персонажів, які виконують те, що потрібно за умовами завдання. Наприклад, хотілося б, щоб дорога існувала там, де її торкаються колеса автомобіля.
Особиста аналогія
Особиста аналогія (емпатія) дозволяє уявити себе тим предметом або частиною предмета, про який ідеться в завданні. У прикладі з фарбуванням меблів можна уявити себе білою вороною, що хоче пофарбуватись. Або, якщо вдосконалюється зубчаста передача, то уявити себе шестірнею, що обертається навколо своєї осі, підставляючи боки сусідній шестірні. Слід у буквальному значенні входити «в образ» цієї шестірні, щоб на собі відчути все, що дістається їй, і яких вона зазнає незручностей або перевантаження. Що дає таке перевтілення? Воно значно зменшує інерцію мислення й дозволяє розглянути завдання з нової точки зору.
3. Метод контрольних запитань
4. Метод фокальних об*єктів (МФО), або метод випадковостей.
5.
Комментариев нет:
Отправить комментарий